Розділ «КНИГА ДРУГА КУПАННЯ В БАСЕЙНІ АТОМНОГО РЕАКТОРА»

— Я хочу повідомити про злочин.

— Злочини розслідує поліція. Ви хочете поговорити з поліцією по телефону? Ось телефон. Номер 111-11-111.

Розчахнулися маленькі дверцята, і з-за них вихопився телефон, ударивши Білла в груди так, що він ледве встояв на ногах. Білл набрав номер.

— Поліція, — промовив голос, на екрані виник сержант у синій прусській формі і з бульдожим обличчям.

— Я хочу повідомити про крадіжку.

— Велику чи дрібну?

— Не знаю, в мене вкрали картосхему.

— Дрібна. Зверніться до найближчої поліцейської дільниці. Ви незаконно скористалися надзвичайною мережею. Незаконне користування цією мережею карається…

Білл із силою ударив по кнопці, й екран згас. Він знову обернувся до робота-касира.

— Гроші не повертаємо, — мовив той.

Білл гаркнув:

— Замовкни. Я хочу тільки знати, де тут найближча поліцейська дільниця.

— Я — робот-касир, а не довідкова служба. Цієї інформації немає в моїй пам’яті. Гадаю, вам слід звіритись із своїм планом.

— Але ж саме його й поцупили!

— Гадаю, вам слід звернутися до поліції.

— Але… — Білл спалахнув і сердито копнув ногою будку касира.

— Гроші не повертаємо, — проговорив той, коли Білл відходив.

— Вип’єш, вип’єш — засмердиш, — мовив робот-бар, підкочуючись і нашіптуючи йому у вухо.

Почувся звук — наче кубики льоду билися об стінки холодної склянки.

— З біса доречна думка. Пиво. Велику, — Білл заштовхнув монети у проріз й підхопив бляшанку, що вилетіла з автомата, мало не упавши на землю.