Розділ «Дівчина-колобок[1]»

Коли впаде темрява

Вона промовила — і сподівалася, що це прозвучало стримано:

— Я іду на острів Вермільйон. До будиночка мого тата.

— До тієї халупи. — Їй здалося, що він ледь не пирхнув. Так само як цукерки «Хо-Хо» і бісквіти «Твінкі»[7], будинки лише з трьох кімнат і без гаражу випадали з системи вірувань Генрі.

Ем сказала:

— Коли дістануся туди, зателефоную тобі.

Довга пауза. Вона уявила, як він стоїть у кухні, прихилившись головою до стіни, міцно, аж кісточки пальців йому побіліли, стискає телефонну слухавку, боячись прохопитися гнівом. Оскільки їхні шість років разом здебільшого були гарними роками, вона сподівалася, що він стримається. Втім, невідомо, чи з ним дійсно відбувається те, що вона собі уявила.

Коли він заговорив знову, голос звучав спокійно, щоправда, досить втомлено.

— Ти прихопила свої кредитні картки?

— Так. Але я не збираюся ними зловживати. Проте мені потрібна моя половина... — Вона затнулася, прикусивши губу. Ледь не назвала свою померлу дочку дитиною, а це було б негарно. Нехай батько так її називає, але тільки не вона. І продовжила спочатку.

— Моя половина грошей, що ми їх відкладали на коледж для Амі, — мовила вона. — Гадаю, там небагато, проте...

— Там більше, ніж ти гадаєш, — сказав він.

У його голосі знову почулося роздратування. Вони почали відкладати ті гроші не від народження Амі, навіть не тоді, коли Ем завагітніла, а ще як почали пробувати зробити дитину. Спроби затягнулися на чотири роки, і невдовзі перед тим, як Емілі нарешті зачала, йшлося вже про різні варіанти лікування безпліддя. Одним з варіантів було — взяти маля з притулку.

— Ті інвестиції були не просто вдалими, вони виявилися дарунком небес — особливо акції комп'ютерних компаній. Морт завів нас до цієї справи в найкращий час і витягнув звідти в абсолютно золотий момент. Емі, ти не повинна виймати яйця з цього кошика.

Отак з ним завжди. Він розповідає їй, що вона повинна чи не повинна робити.

— Я повідомлю тобі свою нову адресу, щойно її матиму, — сказала вона. — Роби зі своєю половиною що забажаєш, а мою надішли мені у вигляді банківського чека.

— Не припиняєш своєї біганини, — мовив він, і, хоча від цього менторського, зверхнього тону в неї виникло бажання, щоб він опинився поряд, щоб вона знову могла пожбурити в нього книжку — цього разу в твердій палітурці, — вона промовчала.

Нарешті він зітхнув.

— Слухай-но, Ем, я вшиюся звідси на кілька годин. Приходь і збери свою одежу чи що там тобі треба. Я залишу тобі трохи грошей на туалетному столику.

На мить вона спокусилася; аж раптом усвідомила, що гроші на туалетному столику чоловіки залишають для повій.

— Ні, — відповіла вона. — Я хочу все розпочати з нуля.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Коли впаде темрява» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дівчина-колобок[1]“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи