Слуги правосуддя

- Ви отримаєте життя, - сказала Станція. - Ви можете залишитися в цій системі. Ви отримаєте анкіларі з “Меча Гурат”, які в даний момент знаходяться у зачинених секціях, поки я не вважатиму за потрібне підняти секційні двері. І ви отримаєте місце, де ваші кораблі можуть придбати все необхідне.

- Купити?!

- Купити, - повторила Станція. - Я не можу дозволити собі припустити, що я або мої жителі будуть отримувати якусь безкорисливу допомогу з провінційного палацу, - не в найближчому майбутньому. Приймаючи до уваги обставини. І я не можу дозволити собі витратити значні системні ресурси і нічого не отримати натомість. Зокрема, надання вам поставок і послуг потенційно робить мене мішенню для ваших ворогів. - Мовчання. - Як вираз моєї доброї волі, я відмовлюся від стягування плати за видалення п’ятьох мертвих Мечів Гурат, які за допомогою допоміжних пристроїв намагалися розрізати двері до мого Центру доступу. Вам не потрібно турбуватися про їх офіцера, вона була далеко і приймала ванну, коли секція дверей пішла вниз.

- Я думаю ми можемо домовитися, Станціє, - сказала Анаандер. - Покарання. З тобою можна мати справу.

15

Зайшовши в офіс губернатора з Мечом Атагаріс одразу ж за її спиною, Сейварден насамперед помітила своїх Амаат, ниць на підлозі, зі зв’язаними руками. Їх броня все ще була активована, і вона зрозуміла, що вони ще живі. Вона зраділа, але ненадовго, тому що наступна, кого вона побачила, була Анаандер Міанаї, яка похмуро стояла за столом. З пов’язкою у верхній частині оголеної руки.

Вираз обличчя Анаандер одразу ж змінився на сардонічний подив.

- Сейварден Вендаай. - Ще якісь голоси звучали, піднімаючись з площі нижче, через розбите вікно, санітари щось говорили один до одного, хтось схлипував.

- Зараз лейтенант Сейварден, до ваших послуг, - сказала Сейварден, голосом хоробрішим, ніж вона почувалася. Тепер все її життя було в минулому, вона наближалася до колапсу. Анкіларі з “Меча Атагаріс” вийшов з-за неї, підійшов до столу і поклав на нього пістолет пресгер. Відійшов убік.

Анаандер подивилася вниз. Пістолет став такого ж блідо-жовтого кольору, як і поверхня стола. Лице Анаандер втратило всякий вираз.

Відчай переповнив Сейварден, адреналін і нагальна потреба повернутися до страху, коли випала з вікна. Вона знала мене досить добре, щоб зрозуміти, що я не жартував, коли сказав, що я, ймовірно, не проживу досить довго, щоб пробачити її, якщо вона втратить пістолет. І знала, що означає те, що Анаандер Міанаї тепер мала його.

Анаандер підняла пістолет. Рукою у матовій рукавичці, але пістолет не змінив колір на колір рукавички, а став темно-сірим. Оглянула його.

- Це… - сказала вона, - дуже цікаво. - Сейварден мовчала. Анаандер продовжила, - Наскільки мені відомо, існує тільки двадцять чотири таких, і усі відомі. Насправді кожен з них відзначений ідентифікаційним номером, але цей ні. - Вона подивилася на Сейварден. - Де ви його взяли?

- Двадцять п’ять, - сказала Сейварден.

- Вибачте?

- Двадцять п’ять. Усього на Гарседдай було по п’ять. П’ять головних гріхів, п’ять правильних дій, п’ять соціальних класів, п’ять тяжких злочинів. Можливо, п’ять видів пукання. - Анаандер підняла при цьому одну темну брову. - Якщо ви не шукали двадцять п’ятий, то можете винуватити тільки себе.

- Чекаю з нетерпінням, - сказала Анаандер. - Мені важко повірити, що ви знайшли його, коли я не змогла. - Сейварден зробила безтурботний жест, навмисно нахабний, хоча вона не відчувала себе такою хороброю.

- Повторюю, де ви його взяли?

- Мені дав капітан.

- Отже тепер ми підійшли до нього, - сказала Анаандер. Напружена і цілеспрямована.