Слуги правосуддя

- Вам не боляче? - запитала Сейварден. Її руки і коліна, цілком можливо, не знали про те, що уціліли завдяки броні, частина якої на спині була ще тепла від поглинання інерції удару об підлогу.

- Не рухайтесь, лейтенант. - Анкіларі з “Меча Атагаріс” тримав у руках пістолет пресгер, спрямований на Сейварден.

- Комусь можливо боляче, - сказала Сейварден, дивлячись на анкіларі. І вимкнула броню. - у вас є медпакет, чи ви лише нещасна подоба солдата? - вона підвищила голос. - Тут є дехто, хто постраждав. - А потім повернулася до анкіларі, який не рухався, - Ми не на кораблі, як ви розумієте, і я нікуди не дінуся, поки двері опущені.

- У мене є медпакети, - відповів меч Атагаріс.

- Я вмію надавати першу допомогу. Дайте їх мені. - І, коли меч Атагаріс кинув два медпакети на пілогу перед нею, вона повернулася до людей, - Сиськи Аатр, що тут сталося? - Вона взяла обидва комплекти і пішла до поранених.

На щастя була тільки одна важка травма, - людина, нога якої прийняла боковий удар падаючої плити зі скла. Сейварден використала один медпакет для неї, а потім обробила кілька травм і розтягнену зв’язку серед дев’яти інших людей, замкнених в секції. Потім кинула пустий медпакет до ніг анкіларі.

- Я розумію, що ви повинні робити те, що наказує вам владика Радч. - Сейварден не знала, що Тісарват зробила АІ “Меча Атагаріс” якомога більше вільним і незалежним, - настільки, наскільки це було можливо. - Але як флот-капітан міг віддати вам назад ваших дорогоцінних офіцерів? Ви повинні були за це розрахуватися.

- Я обіцяв не втручатися, - сказав меч Атагаріс, рівним голосом. - Але у мене пройшов цілий день, поки я знашов контейнер, який ще потрібно було розморозити і привести мої двигуни в оперативний режим. “Меч Гурат” прибув раніше, і лорд Радч вирішила, що вони будуть більш корисні їй у суспензії.

- Ха! - Сейварден було гірко і потішно. - Не сумніваюся. Я впевнена, що з Хентіс вийде набагато кращий чайний столик, ніж капітан.

- Я не можу зрозуміти, чому я повинен відчувати себе більш дружнім по відношенню до вас, - сказав Меч Атагаріс, ні на мить не втрачаючи Сейварден з поля зору.

- Вибач. - Сейварден сіла на скло. Схрестила ноги. - Цей жарт був недоречним. Мені шкода, Корабель.

- Що? - це було сказано безпристрасно, але відчувалося, що він трохи сторопів.

- Я не… не мала права так говорити. Мені не подобається капітан Хентіс, і ви знаєте чому, але у мене немає ніяких причин ображати її. Тим більше у ситуації, що склалася. Особливо її. - Мовчанка. Меч Атагаріс все ще тримав пістолет пресгер наведеним на Сейварден, яка сиділа зі схрещеними ногами на землі. - Я повинна визнати, що не можу зрозуміти, чому владика Міанаї не хоче віддати вам назад вашого капітана.

- Вона не довіряє мені, - сказав Меч Атагаріс. - Мене було занадто легко контролювати і повністю підкорити з “Милосердя Кальр”. Врахувавши це, владика Міанаї вирішив зберегти такий же контроль наді мною. Мені сказали, що якщо хоч що-небудь трапиться з лордом Радч, всі мої офіцери будуть убиті. Вона тримає їх на борту “Меча Гурат”. Для безпечного зберігання, каже вона. “Меч Гурат” тимчасово командує мною на цей момент.

- Як шкода, - сказала Сейварден. А потім, ніби щось зрозумівши, - Почекай, але чого вона так боїться? Вона довіряє “Мечу Гурат”, щоб той убив капітана Хентіс, якщо з нею щось трапиться, але вона не довіряє йому охороняти її?

- Я не маю ніякої здогадки, - сказав Меч Атагаріс. - Але я не збираюся бачити капітана Хентіс мертвою.

- Ні, - сказала Сейварден. - Звичайно ж ні.

Вище, в офісі губернатора, Амаат Друга і Четверта лежали долілиць, все ще у броні, але роззброєні і перелякані, з руками, зв’язаними за спиною. Перед тим як анкіларі з “Меча Атагаріс” поклали їх на підлогу, вони бачили допоміжного, якого застрелила Сейварден. Він нерухомо лежав посеред кімнати. Амаат Друга встигла один раз вистрілити в Анаандер, але не бачила результату свого пострілу. Обидві Амаат чули, як опустилися блокуючі секцію двері, закупоривши кімнату до ти пір, поки Станція не скасує попередження про пробоїну. Або поки кому-небудь вдасться прорватися через броньовані двері, що було не такою легкою справою.

- Ви поранені, мій Лорд. - Незнайомий голос у вухах двох Амаат Сейварден, але, очевидно, говорив анкіларі з “Меча Атагаріс”.

- Нічого страшного. Куля пройшла через руку. - Голос Анаандер Міанаї, напружений від болю. - Чорт, як це могло статися, Меч Атагаріс?