Слуги правосуддя

- Ця штукенція пристосовується до моєї відростаючої ноги. - Я ніколи не знав, коли протез це робив. Ще одна причина, чому я не міг взяти його в бій. - Іноді це триває декілька хвилин.

Але протез більше не підводив мене, і я досяг району перехідних шлюзів без інцидентів, навіть не накульгуючи.

- Я не займу у вас багато часу, - сказав я, коли Сейварден і дві Амаат та Тісарват і її двоє Бo піднялися зі своїх місць, де вони перевіряли свої вакуумні костюми. - Я припускаю, що повинен зробити якусь мотиваційну промову, але я не дуже вмілий оратор і до того ж ви зайняті. Повертайтесь, ми будемо чекати. - Я хотів сказати щось ще Тісарват і її Бо, але через присутність Сейварден і її Амаат було небезпечно навіть натякати на те, що вони збиралися зробити. Замість того я поклав руку в рукавичці на плече Тісарват.

- Так, сер, - сказала вона. Ніяких слідів сліз на її обличчі. - Розуміється, сер.

Я опустив руку. Повернувся до Сейварден і її Амаат.

- Так, сер, - сказала Сейварден. - Ми готові.

- Добре - сказав я. - Тоді дозволяю повернутися до того, чим ви займалися. - я знову подивився на Тісарват і її Бо. - я впевнений у всіх вас. - Я повернувся і тоді вийшов, залишивши їх закінчувати перевірку костюмів і решти обладнання.

Екалу був на вахті, в командному відсіку. Коли я увійшов, він встав зі свого місця.

- Сер, - сказав він, - нічого до рапорту.

Звичайно. Ми все ще перебували у підпросторі. Зовні корабля не буде абсолютно нічого, поки ми не з’явимося в Айзек-системі.

- Сідайте, лейтенант, - сказав я. - Я тут не для того, щоб прийняти командування. Я просто не хочу сидіти в своїй каюті і пити чай. Я прекрасно можу постояти.

- Так, флот-капітан, - сказала Етер Четверта, на консолі. - Але ми всі будемо відчувати себе краще, якщо ви сядете. Прошу великодушної побажливості, сер. - Ні, це була не Етер Четверта, яка ніколи б не заговорила так до мене, її майже нудило від паніки, що вона сказала це.

- Чесно сказано, Корабель.

- Чесно сказано, флот-капітан. - Четверта злегка заспокоїлася, з полегшенням зустрівши мою реакцію. Все ще трохи перелякана. - Ще деякий час нічого не відбуватиметься, тому можете сісти.

Лейтенант Екалу став біля поручня поруч із сидінням.

- Я збирався випити чаю, сер.

- Я прекрасно міг би постояти, - сказав я, влаштовуючись у сидінні.

- Так, сер, - сказав Екалу. Його обличчя було абсолютно непроникним.

Через дві години ми вийшли з просторових воріт в Айзек-системі. Тільки на найкоротший час, достатній для Мака, щоб подивитися на рух навколо Айзек-станції. Задушливо плоска навіть-не-чорнота змінилася справжнім всесвітом: раптова, тверда глибина. Світло і тепло, все одразу стало реальним, Айзек-станція сяяла в сонячному світлі, сама Айзек, затінена білим і синім, а потім все зникло, зметене задушливою сірістю просторового переходу. Сейварден і її Амаат, Тісарват і її Бо вже були на корпусі, у вакуум-костюмах, прив’язані, чекаючи. Для них все почалася з яскравості, яка раптово зникла.

- Ох, - ахнула Амаат Друга. Через цей короткий спалах реальності і раптове повернення в страшну темряву вона відчувала, ніби не може цілком нормально дихати. Це була звичайна реакція. - Це було…