Розділ «Як важливо бути поважним»

Джек (підбадьорливо). Взагалі!

Ґвендолен (суворим тоном). І ніколи не було?

Джек (люб’язно). Ніколи. Ніякісінького.

Ґвендолен. Боюся, Сесілі, що тепер цілком ясно: ані ви, ані я ні з ким не заручені.

Сесілі. Опинитись у такій ситуації молодій дівчині не дуже приємно, правда?

Ґвендолен. Ходім краще в сад. Вони навряд чи зважаться піти туди за нами.

Сесілі. Чоловіки ж, нівроку їм, боягузливі, чи не так?

Зневажливо розглянувшись, вони обидві рушають у сад.

Джек. Нічогенька заморока, в яку ти втягнув мене!

Елджернон сідає за чайний стіл і наливає собі чаю. Він наче зовсім незворушний.

З якої такої притичини ти заявився сюди й прикинувся моїм братом? Це вкрай обурливо з твого боку!

Елджернон (їсть оладка й говорить). А з якої такої притичини ти прикинувся, ніби маєш брата? Це ж просто ганебно! (Береться за наступного оладка.)

Джек. Я сказав тобі забратися о третій тридцять. Я замовив для тебе екіпаж. З якої такої притичини ти не від’їхав?

Елджернон. Мені ще треба було напитись чаю.

Джек. І оце жахливе чортзна-що ти, здається, називаєш банберизмом?

Елджернон. Так, це довершена й чарівна банберія. Найчарівніша банберія у моєму житті.

Джек. Нехай і так, але ти не маєш права тут банберити.

Елджернон. Дурниці! Людина має право банберити там, де схоче. Це знає кожен поважний банберист.

Джек. Поважний банберист! Сили небесні!

Елджернон. Атож – треба ж бодай у чомусь бути поважним, коли хочеш мати якусь насолоду в житті. Для мене, приміром, банберизм цеповажна справа. А що тобі видається поважним – я навіть не здогадуюсь. Хіба що все на світі. В тебе якась незмірно банальна вдача.