Розділ «Як важливо бути поважним»

Мерімен виконує доручення і відходить разом зі служником. Ґвендолен починає пити чай і враз кривиться. Тоді ставить чашку на стіл і простягає руку до хліба з маслом; побачивши, що там торт, обурено схоплюється на ноги.

Ґвендолен. Ви накидали мені в чай кілька грудок цукру, і хоч я вам чітко сказала, що віддаю перевагу хлібові з маслом, підсунули мені торт! У мене лагідна вдача і доброзичлива душа, але мушу перестерегти вас, міс Кард’ю: ви забагато собі дозволяєте.

Сесілі (підводячись). Щоб урятувати мого бідного невинного й довірливого хлопчика від якоїсь там напасниці, я ладна піти на будь-що!

Ґвендолен. Я з першого погляду побачила, що вам не можна довіряти. Мені зразу стало ясно, яка ви нечесна й зрадлива. І я ніколи не помиляюсь у своїх відчуттях. Мої перші враження від людей завжди правильні.

Сесілі. Мені здається, міс Ферфакс, що я зловживаю вашим дорогоцінним часом. У вас, безперечно, ще чимало такого роду візитів тут по сусідству.

Входить Джек.

Ґвендолен (схоплюючись на ноги). Ернесте! Мій Ернесте!

Джек. Ґвендолен! Голубко! (Кидається цілувати її.)

Ґвендолен (відхиляючись назад). Одну хвилинку! Чи це правда, що ви збирались одружитися з цією юною панною? (Показує на Сесілі.)

Джек (сміючись). З любою маленькою Сесілі! Звісно, що ні! Звідки взялась така думка у вашій милій голівці?

Ґвендолен. Дякую! Тепер можна. (Підставляє щоку.)

Сесілі (дуже ласкаво). Я так і знала, що тут якесь непорозуміння, міс Ферфакс. Добродій, рука якого обіймає вас за талію, – це містер Джон Ворзінґ, мій опікун.

Ґвендолен. Що-що?

Сесілі. Це дядечко Джек.

Ґвендолен (ступаючи крок назад). Джек! О!

Входить Елджернон.

Сесілі. А оце Ернест.

Елджернон (підходить впрост до Сесілі, не звертаючи ні на кого уваги). Моя люба! (Хоче поцілувати її.)

Сесілі (відхиляючись назад). Хвилинку, Ернесте! Чи це правда, що ви збирались одружитися з цією юною панною?

Елджернон. З якою це юною панною? (оглядається навкіл.) Сили небесні! Ґвендолен!