Розділ «Як важливо бути поважним»

Сесілі. Так, звичайно. Доктор Чезюбл вельми вчена людина. Він за своє життя не написав жодної книжки, тож можете уявити, як багато він знає!

Елджернон. Мені треба негайно побачитися з ним з приводу дуже нагального хрещення. Я мав на увазі – дуже нагального клопоту.

Сесілі. Он як!

Елджернон. Це забере у мене всього півгодини.

Сесілі. Оскільки ми заручені з чотирнадцятого лютого і лише сьогодні вперше зустрілись, я вважаю, що вам би не годилося покидати мене на цілих півгодини. Чи не могли б ви впоратися за двадцять хвилин?

Елджернон. Я блискавично! (Цілує її руку і кидається бігти.)

Сесілі. Який рвучкий хлопчина! І з такою милою чуприною. Я мушу занотувати його освідчення в щоденнику.

Входить Мерімен.

Мерімен. Щойно прибула міс Ферфакс і хоче побачитися з містером Ворзінґом. У дуже нагальній справі – каже вона.

Сесілі. А хіба містер Ворзінґ не у себе в бібліотеці?

Мерімен. Містер Ворзінґ кілька хвилин тому вирушив у тому напрямку, де будинок пастора.

Сесілі. Запросіть цю леді сюди – містер Ворзінґ, очевидно, скоро повернеться, і можете принести чай.

Мерімен. Слухаю, міс. (Відходить.)

Сесілі. Міс Ферфакс! Мабуть, одна з тих поважного віку паній, що спілкуються з дядечком Джеком у різних доброчинних заходах в Лондоні. Я не в захопленні від жінок, причетних до філантропії. Це їх робить занадто нав’язливими.

Входить Мерімен.

Мерімен. Міс Ферфакс.

Входить Ґвендолен. Мерімен відходить.

Сесілі (підводиться назустріч гості). Дозвольте відрекомендуватись. Мене звуть Сесілі Кард’ю.

Ґвендолен. Сесілі Кард’ю? (Підходить ближче і обмінюється потиском рук з Сесілі.) Яке приємне ім’я! Щось мені підказує, що ми неодмінно потоваришуємо. Вже зараз я відчуваю, які ви дуже симпатичні. Мої перші враження від людей завжди безпомильні.

Сесілі. Це так гарно з вашого боку, що я вам сподобалась, хоч ми порівняно недавно познайомились. Прошу сідати.