Розділ «Як важливо бути поважним»

Елджернон. А як бути з тією юною панною, в якої ти опікун? Або з міс Кард’ю? Чи з твоїм братом? Чи з непутящим Ернестом?

Джек. О, з Сесілі все гаразд. А щодо брата, то я з ним упораюся до кінця тижня… Мабуть, порішу його в Парижі.

Елджернон. Чому саме в Парижі?

Джек. Та щоб менше клопоту з похороном і всім іншим – так, я порішу його в Парижі… Параліч, це чудово підходить. Безліч людей помирає від паралічу – раз-два і квит, хіба ні?

Елджернон. Так, але це спадкове, мій любий. Воно передається від покоління до покоління.

Джек. Сили небесні! Тоді це не годиться. Що ще можна?

Елджернон. Ну хоч би грип.

Джек. Ні-ні, це буде непереконливо. Скільки людей хворіє на нього – і виживають.

Елджернон. Що ж, тоді вибирай щось інше. Скажімо, гостру застуду. Це підійде.

Джек. А ти певен, що гостра застуда не спадкова або щось подібне?

Елджернон. Звичайно, що неспадкова.

Джек. Тоді дуже добре. Проблему розв’язано.

Елджернон. Але ти, здається, казав, що… що міс Кард’ю трохи аж надміру зацікавилася твоїм бідолашним братом Ернестом? То чи легко їй буде перенести цю втрату?

Джек. Ні, з цим усе гаразд. Сесілі – можу тебе запевнити – далека від романтичних дурощів. Вона має добрий апетит, полюбляє тривалі прогулянки і не перетруджується на своїх уроках.

Елджернон. Я б не проти познайомитися з Сесілі.

Джек. А я подбаю про те, щоб тобі не випало такої нагоди, і ти не повинен називати її на ім’я.

Елджернон. Я вірю, що вона простакувата собою. Я навіть дуже добре уявляю, на кого вона схожа. Вона з тих нудних замудрених дівчат, на яких натрапляєш у провінції. Дівчат, які мають розбухлі уми й розбухлі ноги. Я певний, що вона запекла провінціалка і їй десь так років тридцять дев’ять і зовнішній вигляд відповідний.

Джек. Якраз ні: вона надзвичайно гарна і їй лише вісімнадцять років.

Елджернон. А ти сказав Ґвендолен, що в тебе є вихованка, теж надзвичайно гарна собою і якій тільки вісімнадцять років?

Джек. Хто ж розводиться про такі речі? Життя – це питання такту. І всі ці деталі пізнаються поступово. Сесілі й Ґвендолен неодмінно заприятелюють. Ручуся чим завгодно, що за півгодини після знайомства вони вже зватимуть одна одну сестрами.