Розділ «Віяло Леді Віндермір»

Дамбі. Які прикрі манери в цього юного Гопера!

Сесіл Ґреєм. Що ж, Гопер – джентльмен від природи, а це найгірший різновид джентльменського поріддя.

Дамбі. Тямуща жінка ця леді Віндермір. Інші жінки на її місці нізащо не прийняли б у себе місіс Ерлін, але вона засвідчила, що має таку для нашої доби незвичну річ, як тверезий глузд.

Сесіл Ґреєм. А Віндермір знає, що вдати невинність найлегше нерозважливою поведінкою.

Дамбі. Справді, любий Віндермір стає майже зовсім сучасним. Ніколи я не сподівався, що він спроможний на це.

Леді Джедбер. Добраніч, леді Віндермір. А яка чарівна жінка ця місіс Ерлін! У четвер вона буде в нас на сніданку – то, може, і ви приїхали б? Ми запросили також єпископа й милу леді Мертон.

Леді Віндермір. На жаль, цей день у мене вже розписано, леді Джедбер.

Леді Джедбер. Шкода, але що поробиш! Ходім, люба.

Леді Джедбер і міс Ґреєм виходять. Входять місіс Ерлін і лорд Віндермір.

Місіс Ерлін. Чудовий був бал! Він так нагадав мені давні дні! (Сідає на канапі.) Але й дурнів у товаристві скільки колись було – стільки й тепер. Тож приємно дізнатись, що нічого не змінилося. Окрім Марґерит. Вона стала така гарна! Останнього разу, як я її бачила – двадцять років тому – вона була опудалком у пелюшках. Таки опудалком, їй-бо. А мила герцогиня! І ця ніжна леді Еґата! Саме з тих дівчат, що мені подобаються. Але й справді бо, Віндерміре, – якщо я маю поріднитися з герцогинею…

Лорд Віндермір (сідаючи ліворуч від неї). Невже ви?…

Виходять містер Сесіл Ґреєм та решта гостей. Леді Віндермір з презирством і болем дивиться на місіс Ерлін та свого чоловіка. Вони не помічають її присутності.

Місіс Ерлін. О, так! Він завітає завтра о дванадцятій годині. Уже сьогодні він хотів освідчитись мені. Власне, таки й освідчився, і то не раз. Бідолашний Оґастес, ви ж знаєте, як він полюбляє торочити одне й те саме. Така кепська звичка! Але я сказала йому, що відповідь він почує лише завтра. Звичайно, що я дам згоду. І маю надію, що буду йому сумлінною дружиною, яка тільки можлива в наш час. А в лорда Оґастеса чимало позитивних рис. І, на щастя, вони всі на поверхні. Як і годиться чеснотам. Ну а ви ж, певна річ, маєте допомогти мені в цій справі.

Лорд Віндермір. Сподіваюсь, мені не доведеться підохочувати лорда Оґастеса?

Місіс Ерлін. О ні – з цим я сама впораюсь. Ви, Віндерміре, тільки забезпечите мені належний прибуток, добре?

Лорд Віндермір (хмурніючи). І про це ви хочете сьогодні поговорити?

Місіс Ерлін. Так.

Лорд Віндермір (з жестом роздратування). На цю тему я тут не говоритиму.

Місіс Ерлін (сміючись). Тоді обговоримо цю тему на терасі. Ділова розмова потребує мальовничого тла – хіба ж ні, Віндерміре? Коли є належне тло, жінка будь-чого доможеться.

Лорд Віндермір. Але невже не можна відкласти це на завтра?