Розділ «Віяло Леді Віндермір»

Леді Віндермір. Боягузи завжди бліднуть!

Лорд Дарлінґтон. Ви аж млієте. Може, вийдемо на терасу?

Леді Віндермір. Справді… (До Паркера.) Паркере, скажіть, щоб винесли мені плаща.

Місіс Ерлін (підходячи до леді Віндермір). Вашу терасу, леді Віндермір, так чудово освітлено! Вона нагадує мені римський палац принца Доріа. (Леді Віндермір холодно вклоняється і виходить на терасу разом з лордом Дарлінґтоном.) О, містер Ґреєм – як ся маєте? А це не ваша тітонька, леді Джедбер? Я так хотіла б із нею познайомитись!

Сесіл Ґреєм (якусь хвильку стоїть розгублений і вагається.) Та звичайно ж, якщо таке ваше бажання. Тітонько Керолайн, дозвольте познайомити вас із місіс Ерлін.

Місіс Ерлін. Я така рада зустрічі з вами, леді Джедбер. (Сідає на канапі поруч з нею.) Ми з вашим небожем великі приятелі. Я дуже зацікавлена в його політичній кар’єрі. На нього, я певна, чекають незвичайні успіхи в політиці. Він мислить як торі, а висловлюється як радикал – що в наші дні дуже важливо. До того ж він блискучий промовець. Хоча це й не дивно – ми всі знаємо, від кого йому це передалося. Ось буквально вчора під час прогулянки в парку лорд Еланлейл сказав мені, що містер Ґреєм промовляє майже так само гарно, як і його тітонька.

Леді Джедбер. Мені дуже приємно чути це від вас!

Місіс Ерлін усміхається і веде далі розмову.

Дамбі (до Сесіла Ґреєма). То ти вже познайомив місіс Ерлін з леді Джедбер?

Сесіл Ґреєм. Довелося познайомити, друзяко. Не було іншого виходу. Ця жінка примусить кожного, щоб виконував її волю. Як це в неї виходить – я не годен збагнути.

Дамбі. Маю надію, що до мене вона не озветься! (Повільно відходить у бік леді Плімдейл.)

Місіс Ерлін(до леді Джедбер). У четвер? Залюбки! (Підводиться і, підійшовши до лорда Віндермір, смішкувато мовить.) Ну й занудно ж бути ґречною з цими титулованими бабцями! Але мусиш – вони інакше й не сприймуть тебе.

Леді Плімдейл(до Дамбі). А хто оця так гарно виряджена пані, що розмовляє з Віндерміром?

Дамбі. Навіть не уявляю! Але з вигляду вона як еdition de luxe[191] непристойного французького роману, розрахованого на англійський ринок.

Місіс Ерлін. Так ото бідний Дамбі тут з леді Плімдейл? Я чула, що вона його ревнує до безтями. Він сьогодні, здається, не наважиться навіть озватись до мене. Явно боїться її. Ці солом’яні білявки неймовірно запальні. А знаєте, Віндермір, я, мабуть, перший вальс танцюватиму з вами. (Лорд Віндермір стискує губи й насуплюється.) Нехай лорда Оґастеса візьмуть ревнощі! Лорде Оґастес! (Той підходить ближче.) Лорд Віндермір наполягає, щоб я перший тур вальсу провела з ним, а оскільки він господар дому, я не можу йому відмовити. Ви ж знаєте, що я радше віддала б вам перевагу, коли йдеться про танець.

Лорд Оґастес (низько вклоняючись). Я хотів би в це повірити, місіс Ерлін.

Місіс Ерлін. Але ви впевнені в цьому. З вами я могла б усе життя протанцювати й мені б не набридло, їй-богу.

Лорд Оґастес(притиснувши руку до свого білого жилета). Ой, дякую вам, дякую. Ви – найчарівніша з усіх паній!

Місіс Ерлін. Оце гарно сказано! Так просто й щиро! Саме така мова, яка мені подобається. А тим часом потримайте цей мій букет. (Бере лорда Віндерміра під руку й рушає до танцювальної зали.) О, містере Дамбі, – доброго вечора! Дуже шкода, що ви тричі заходили й ні разу мене не застали. Я чекаю вас на сніданок у п’ятницю.

Дамбі (не виявляючи ніяких емоцій). О, чудово!