Розділ «Портрет Доріана Ґрея»

Герцогиня зітхнула.

– А я шукаю тільки супокою… І коли не піду зараз перевдягатись, я його не матиму сьогодні.

– Дозвольте піднести вам кілька орхідей, герцогине, – схопившися з місця, промовив Доріан і пішов у глиб оранжереї.

– Ви безбожно кокетуєте з ним, Ґледіс, – сказав лорд Генрі до своєї кузини. – Глядіться. Його чари небезпечні.

– Якби він їх не мав, не було б і боротьби.

– Отже, рівні сили – грек проти грека?[176]

– Я на боці троянців.[177] Вони боролися за жінку.

– І були розбиті.

– Буває гірше, ніж полон, – мовила герцогиня.

– Ви женете вчвал, пустивши повіддя!

– У перегонах весь смак життя, – була слушна відповідь.

– Це я запишу сьогодні до свого щоденника.

– Що саме?

– Що дитина полюбила вогонь, який опік її.

– Я зовсім не опеклася. Мої крила цілісінькі.

– Бо ви користуєтесь ними для чого завгодно, аби лиш не літати. Ви й не пробуєте втекти від небезпеки.

– Хоробрість перейшла від чоловіків до жінок. Для нас це нове відчуття.

– Але ви маєте суперницю.

– Хто це?

Лорд Генрі засміявся і прошепотів: