TextBook дуже юна; фактично, ще недавно ледь не немовля. Воно говорить.
— Ти несправжня, ти вдавана.
— Ні, я реальна. Благаю. Я реальна. Ми всі реальні. Шкіроголовець вивчає її лицем без очей. Він хмуриться. Кути його рота опускаються донизу, хоча воно й не має рота. І Джулія розуміє, як їй пощастило, що він тут зараз сам. Їх тут зазвичай більше, але вони
(пішли додому обідати снідати спати пішли до школи поїхали на канікули, не важливо, куди вони пішли)
кудись пішли. Якби вони тут були зараз усі разом, вони б загнали її назад. Цей і сам може загнати її назад, але йому цікаво.
Їй?
Так.
Воно жіночого роду, як і вона сама.
— Благаю, випусти нас. Молю, дозволь нам жити нашими власними життями.
Відповіді нема. Відповіді нема. Відповіді нема. А потім:
— Ви не справжні. Ви…
Що? Що вона сказала? «Ви ляльки з іграшкової крамниці?» Ні, але щось близьке до цього. У Джулії коротко спалахує в пам'яті спогад про формікарій, який мав її брат, коли вони з ним були дітьми. Спогад триває менше секунди. Мурашник у скляній коробці це зовсім не те, а от, як ляльки з іграшкової крамниці — це ближче. Це вже зіставно, як то кажуть.
— Як ви можете жити власними життями, якщо ви несправжні?
— МИ ДУЖЕ СПРАВЖНІ! — ридає вона, і це якраз той стогін, що його чує Барбі. — МИ ТАКІ Ж РЕАЛЬНІ, ЯК І ВИ!
Мовчання. Істота з рухливим шкірястим обличчям у величезній білій кімнаті без даху, котра якимсь чином є одночасно і сценою в Честер Міллі. А тоді:
— Доведи це.
— Дай мені свою руку.
— Я не маю руки. Я не маю тіла. Тіла несправжні. Тіла — це сни.
— Тоді дай мені твій розум!
Шкіроголовка не дає. Не дасть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Під куполом » автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БЕРИ І ЙДИ ДОДОМУ, ЦЕ ТОБІ БУДЕ ЯК СУКНЯ“ на сторінці 11. Приємного читання.