Розділ «ЗЛОМЛЕНІ»

Вагаючись, Енді спитав:

— Ми мусимо їх постріляти?

Майстер явно здивувався.

— Лише якщо будемо змушені, а так — ні.

— Добре, — кивнув Енді. Попри все, йому зовсім не хотілося робити комусь боляче.

— Але якщо вони нахабнітимуть, ми зробимо все, що необхідно. Тобі це зрозуміло?

— Так, — відповів Енді.

Майстер ляснув його по плечу.

Джо спитав у матері, чи можна, щоби Бенні й Норрі залишилися ночувати в них. Клер сказала, що звісно, вона не проти, якщо не будуть проти їхні батьки. Для неї це була б, фактично, навіть розрада. Після їхніх пригод на Чорній Гряді їй подобалася сама думка тримати їх усіх поряд, у себе перед очима. Вони можуть насмажити собі попкорну на дров'яній печі й продовжити верескливу гру в Монополію, котру розпочали годину тому. Насправді гра була аж занадто гомінкою; їхні збуджені вигуки й дикі крики звучали неоковирно, але їй це було байдуже.

Мати Бенні погодилась і, на здивування Клер, не проти була й мати Норрі.

— Гарне дільце, — повідомила Джоуні Келверт. — Я хотіла добряче надудлитися відтоді, як усе це розпочалося. Скидається на те, що сьогодні мені випав шанс. І ось ще що, Клер. Скажіть цій дівчинці, щоб знайшла завтра вранці свого діда і передала йому цілунки.

— А хто її дід?

— Ерні. Ви ж знаєте Ерні, хіба ні? Всі знають Ерні. Він непокоїться за неї. І я теж, інколи. Той її скейтборд, — голос Джоуні тремтів.

— Я їй передам.

Тільки-но Клер завершила цю розмову, як почувся стук у двері. Спершу вона не впізнала, хто воно за жінка середнього віку з блідим, напруженим лицем. Потім здогадалася, що це Лінда Еверет, котра зазвичай працювала регулювальницею руху біля школи і виписувала штрафи водіям, які перестояли дві дозволені години в паркувальній зоні Мейн-стрит. Та й зовсім не середнього віку вона була. Просто зараз чомусь такою виглядала.

— Ліндо! — промовила Клер. — Що трапилось? Щось із Расті? Щось недобре з Расті? — Вона подумала про радіацію… принаймні на поверхні свідомості це майнуло. У глибині кублилися набагато гірші припущення.

— Його заарештували.

Монополія в їдальні враз зупинилась. Гравці тепер стояли гуртом у дверях вітальні, потемнілими очима дивилися на Лінду.

— Там цілий список звинувачень, включно з кримінальною співучастю в убивствах Лестера Коґґінса і Бренди Перкінс.

— Ні! — скрикнула Норрі.