Розділ «ПОПЕЛИЩЕ»

— Тоді зекономте собі трохи скорботи, — мовив Великий Джим.

— У вас утомлений вигляд, сер. З вами все гаразд?

Легка усмішка змінилася легкою похмурістю. Її висвітила глибока зморшка, що залягла в Ренні між брів.

— Мій поточний стан не є предметом вашої турботи. Моя вам порада, пане Барбара. Не женіть мені лайно, а я не буду гнати вам. Що вас мусить дійсно турбувати, так це ваш власний стан. Зараз він може бути гарним, але все легко змінити. За пару хвилин. Розумієте, я насправді думаю піддати вас притопленню. Цілком серйозно схиляюся до цього. Отже, зізнавайтеся у вбивствах. Убережіть себе від страждань, зекономте нам клопіт.

— Навряд чи я погоджуся. А якщо почнете мене притоплювати, я почну балакати про всяке різне. Вам, либонь, варто наперед подумати, кому варто залишатися поряд зі мною, коли я почну говорити.

Ренні міркував. Хоча й охайно вбраний, підтягнутий, особливо як для такого раннього часу, обличчя мав жовтувате, а його крихітні очка оточувала припухла, схожа на синці плоть. Вигляд він дійсно мав кепський. Якби Великий Джим раптом узяв та й помер просто отут, у нього на очах, Барбі міг очікувати на дві можливості. Перша — це те, що гидкий політичний клімат у Міллі покращиться, не утворюючи ніяких надлишкових торнадо. А другий — хаотична кривава баня, в якій услід за смертю Барбі (скоріш за все через лінчування, а не розстріл) почнеться виловлювання його уявних спільників. І першою в цім списку стоятиме ім'я Джулії. А другим номером може йти Розі; настрахані люди дуже схильні до асоціативних пошуків винних.

Ренні обернувся до Тібодо.

— Відійди подалі, Картере. Туди, до сходів, якщо твоя ласка.

— Але ж, якщо він спробує вчепитися у вас…

— Тоді ти його застрелиш. І він це розуміє. Хіба не так, пане Барбара?

Барбі кивнув.

— Крім того, я аж ніяк не збираюся наближатися до нього. Тому-то й прошу тебе відступити подалі. У нас тут буде приватна бесіда.

Тібодо відійшов.

— Отже, пане Барбара, про які такі речі ви почнете балакати?

— Я знаю все про метову лабораторію, — Барбі говорив стиха. — Про це знав Говард Перкінс і вже був готовий вас заарештувати. Бренда знайшла вашу справу в його комп'ютері. Саме тому ви її і вбили.

Ренні усміхнувся:

— О, яка амбітна у вас фантазія.

— Генеральний прокурор штату не вважатиме це фантазією, пам'ятаючи про ваші мотиви. Ми ж не просто про якусь аматорську скороварку в мобільному трейлері говоримо, мова йде про «Дженерал Моторз» з виробництва метамфетаміну.

— Ще до кінця цього дня, — почав Ренні, — комп'ютер Перкінса буде знищено. І її комп'ютер також. Я підозрюю, якісь папери можуть лежати в домашньому сейфі Дюка — безглузді, звісно; злостиве, вмотивоване політично сміття, породжене мозком чоловіка, котрий завжди мене не любив — ну, якщо так, сейф буде відкрито, а папери спалено. Заради добра міста, не мого добра. Зараз у нас кризовий стан. Усім нам треба гуртуватися.

— Бренда перед смертю передала декому папку тих документів, які вона роздрукувала з комп'ютера.