Розділ «ПАДАЮТЬ РОЖЕВІ ЗІРКИ»

Вона зійшла вгору сходами, не швидко, не повільно. І Кловер теж, тісно тримаючись її ноги.

— Ти вгадав, є проблема, — промовила вона, не відриваючи від нього очей.

— Що…

— Ти! — показала вона. — Ти і є цією проблемою.

І штовхнула його. Він цього не очікував. В одній руці Мел тримав стаканчик із колою. Поточившись на Джорджію Руа, він, намагаючись утримати рівновагу, безпорадно розкинув руки, і на мить його питво перетворилося на темного океанічного ската манта рей у почервонілому небі. Джорджія скрикнула від несподіванки, коли Мел сів їй на коліна. Вона гойднулася назад, розливши і свій напій. Той вихлюпнувся на широку гранітну плиту перед подвійними дверима відділку. Пайпер почула запах чи то ірландського віскі, чи то бурбону. Разом із водичкою в їхніх стаканах було те, чого решта мешканців міста купити собі не могли. Не дивно, що вони так весело реготали.

Червона тріщина в її голові поширшала.

— Ви не… — розкрив рота, починаючи підводитись, Френкі.

Вона і його штовхнула.

З якоїсь далекої-далекої галактики почулося гарчання Кловера, зазвичай найлагіднішого з собак.

Френкі упав на спину, з очима вибалушеними, переляканими, на мить перетворившись лицем на учня недільної школи, котрим він колись дійсно був.

— Зґвалтування — ось яка проблема! — закричала Пайпер. — Зґвалтування!

— Замовкни, — промовив Картер. Він залишився сидіти і, хоча Джорджія настрахано щулилася біля нього, сам Картер залишався спокійним. Тільки м'язи його під короткими рукавами голубої сорочки напружилися. — Стули пельку і зараз же забирайся звідси, якщо не хочеш просидіти цілу ніч у камері внизу…

— Це ти сядеш в ту камеру, — сказала Пайпер. — Всі ви сядете.

— Змусь її замовкнути, — скрикнула Джорджія, вона ще не хлипала, але вже була близько того. — Зроби щось, щоб вона замовкнула, Карт.

— Мем, — озвався Фредді Дентон.

Сорочка розстебнута, віддих відгонить бурбоном. Дюк би на нього тільки поглянув і тут же вигнав з поліції носаком під сраку. Погнав би їх усіх підсрачниками. Тепер і він почав підводитися, тож настала і його черга завалитися навзнак зі здивованим виразом обличчя, котре за інших обставин здалося б кумедним. Добре, що вони сиділи, а вона стояла. Так було легше. Але, ох, як же їй било у скроні. Вона обернула свою увагу на Тібодо, найнебезпечнішого. Він так і дивився на неї незворушно, аж осатаніння її раптом зникло. Ніби вона була блазнем, за право подивитися на якого в ярмарковому наметі він заплатив чверть долара. Але він дивився на неї знизу вгору, і в цім полягала її перевага.

— Тільки ви сидітимете не в тутешньому підвалі, — промовила вона прямо в очі Тібодо. — Місце вам в Шошенку, де з такими, як ви, провінційними бичками роблять саме те, що ви зробили з тією дівчиною.

— Ти, дурна суко, — промовив Картер таким тоном, ніби говорив про погоду. — Ми й близько не були поряд з її домом.

— Так і є, — підтакнула, знову сідаючи прямо, Джорджія. Одну щоку їй заляпало колою, там, де в неї відцвітав злісний розсип юнацького акне (проте ще тримаючи кілька ар'єргардних постів). — А крім того, всі знають, що Саммі Буші не хто інша, як брехлива лесбійська піхва.

Губи Пайпер розтягнулися в усмішку. Вона обернулася до Джорджії, і та тут же відсахнулася від цієї скаженої леді, котра з'явилася так зненацька на їхньому ґанку, коли вони тільки-но присіли, щоб хильнути по надвечірньому стаканчику, а той по два.