Розділ «Частина друга»

– А де був Маргабал? – збуджено запитав Тимон тією самою мовою.

За два роки він опанував цю мову майже досконало, лише трохи занадто розтягував голосні.

– Він був тут, – сказав Гай, доторкаючись до кавалерійських фішок, – стримуючи свого коня.

Тимон уявляв собі коня як прудконогу тварину, схожу на зебру, на чиїй спині їздили озброєні чоловіки.

– Варрон тепер опинився в пастці? – запитав Тимон.

– Так! Так! Ганнібал зім’яв його фронт й оточив його. А тоді що він зробив, Тимоне?

– Резерви? – припустив Тимон.

– Так! Так! Ти правильно мислиш! Він залучив нумідійців й африканські резерви. – Гай підхопився на ноги й застрибав туди й назад у своєму збудженні. – Витримавши час, як великий майстер, він випускає їх. Оточивши фланги Варрона, стиснувши його, як у лещатах, він запакував його ряди так, що вони не могли ані маневрувати, ані застосувати зброю. А що потім, Тимоне, що потім?

– Кавалерія?

– Авжеж, кавалерія! Маргабал. Вірний брат. Полководець кінноти, якому довелося чекати цілий день. «Іди! – кричить Ганнібал. – Гай викинув руку широким жестом. – Іди! Мій брате, веди своїх диких іберійців!» Вони врубуються в їхні ряди, Тимоне! У слушну хвилину, в точну хвилину. На п’ять хвилин раніше було б рано, на п’ять хвилин пізніше – пізно. Уміння визначити точний час! Талант великого полководця – це вміння визначити точний час. Воно вимагається й від державного діяча, від коханця, від торговця, від купця. Слушна дія у слушний час.

– А результат, високонароджений, яким був результат? – благально запитав Тимон в агонії напруги. – Перемога?

– Перемога? – перепитав Гай. – Так, Тимоне. То була перемога. Перемога й різанина. Вісім легіонів хвалькуватого Риму були стерті до єдиної людини, дві повні консульські армії.

– Вісім легіонів, високонароджений? – із подивом перепитав Тимон. – Сорок вісім тисяч людей в одній битві?

– Навіть більше, Тимоне. Вони втратили і своє допоміжне військо. Шістдесят тисяч людей! – Гай провів рукою по дошці, змітаючи з неї римські легіони. – Ми вигравали битви, Тимоне, але вони вигравали війни. Три війни. Три криваві війни, які розчавили нас… – Гай урвав свою мову, його голос застряг у горлі. Він швидко відвернувся й підійшов до глека з водою. Тимон поквапився за ним і тримав для нього миску, поки Гай мив руки й розчісував бороду. – На цьому ми закінчимо вивчення кампаній Ганнібала, Тимоне. Я відклав битву під Каннами наостанок.

– А що ми вивчатимемо далі, високонароджений?

– Полководця, якого сам Ганнібал вважав найвидатнішим воєначальником за всю історію людства.

– Хто це був?

– Александр Третій, – сказав Гай. – Цар Македонії, що розбив Перську імперію, якого дельфійський оракул проголосив непереможним, а люди назвали Великим.

Тимон подав Гаю плащ, і Гай, накинувши його на себе, вийшов за межі території храмового коледжу крізь невеличкі ворота у внутрішньому мурі. Тимон у короткій синій туніці, що належала дому Гая, ішов за ним з легким золотим ланцюгом, кинджалом і гаманцем за поясом, що означало високу довіру, якою користувався приватний раб. Він ішов на відстані одного кроку від лівого плеча Гая так, щоб не перешкоджати рухам руки хазяїна, якщо їй доведеться вихоплювати з піхов меч, а свою руку він тримав на руків’ї кинджала.

– Високонароджений, а чому Ганнібал розбив Варрона саме в такий спосіб?