Розділ «Частина друга»

– Я обіцяв вам винагороду. Назви, чого ти хочеш.

– Мій володарю, я маю три дружини. Й усі вони жадібні.

– Ти хочеш золота?

– Якщо ти не проти, володарю.

– Гаю, напиши записку до скарбниці, нехай вони видадуть йому п’ять пальців золота.

– Нехай Ваал світить для тебе вічно.

– А що хоче від мене пігмей?

Мурсил покликав до себе маленького жовтого бушмена, й Ланнон оглянув його з цікавістю.

– Як його звуть?

– Ксаї, мій володарю.

– Він не розуміє мови?

– Ні, мій володарю, він розмовляє лише власною примітивною мовою.

– Запитай у нього, чого він хоче. Можливо, він хоче одержати волю?

– Він не розуміє, що таке воля. Він схожий на собаку, величносте. Заберіть у нього хазяїна, й він утратить смисл свого життя.

– Запитай у нього, чого він хоче.

Мурсил і бушмен розмовляли протягом тривалого часу мовою, схожою на цвірінькання горобця, перш ніж головний мисливець обернувся до царя.

– У нього дивне прохання.

– Назви його.

– Він хоче полювати разом із чоловіком, який убив великого лева.

Ланнон витріщився на бушмена, який усміхався йому з привабливою відвертістю дитини.