Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Капітан Келп підвівся на лікті. Повітря над їхніми головами аж бриніло від «свинорильних» зарядів. Ще кілька хвилин — і гобліни вдеруться в торгцентр. Так, іншого виходу немає.

Клопіт зробив глибокий вдих.

— Гаразд, хлопці. Слухайте мене. Відступаємо! До Поліційної площі.

Поліціянти завмерли. Навіть Хроб перестав ридати. Відступати? Як це?

— Всі чули? — загорлав Клопіт. — Відступаємо! Без зброї ми не можемо утримувати вулиці. Всі відходимо!

Не звиклі до поразок поліціянти нерішуче почовгали до запасного виходу. Називайте це відступом, називайте тактичним маневром, але все одно то була втеча. І хто б міг подумати, що такий наказ віддасть сам капітан Клопіт Келп?

Артеміс і його супутники добулися до прихистку — до приміщення терміналу. Холлі здійснила Цю мандрівку на Лаккеєвому плечі. Спочатку вона протестувала на весь голос — аж поки командувач не звелів їй замовкнути.

— Ти щойно перенесла складну операцію, — пояснив він. — Тож угамуйся та займися лікувальною гімнастикою.

Нині було необхідно, щоб Холлі постійно розминала пальця — аби правильно зрослися сухожилля. Вона повинна була виконувати всі ті рухи, які її палець найчастіше виконував до поранення. Особливо важливо було удавати, ніби натискаєш на спусковий гачок.

Вони скупчилися довкола світляного куба в порожній залі відправлення.

— А вода тут є? — запитала Холлі. — Після того зцілення дуже хочеться пити.

Корч підморгнув їй — що траплялося з ним нечасто.

— Зараз я покажу тобі один маленький фокус, якого навчився ще замолоду під час польових операцій.

Командувач зняв зі свого пояса великий патрон із тупим носом. Зроблений начебто з плексигласу, він був заповнений якоюсь прозорою рідиною.

— Цим не нап’єшся, — зауважив Лаккей.

— А води в ньому більше, ніж ти гадаєш. Це так званий гідропатрон, чи то мініатюрний вогнегасник. Вода тут перебуває у стисненому стані, щоб займати якомога менше об’єму. Вистрілюєш цим патроном у вогонь, і вода від удару переходить у свій звичайний, нестиснений стан. У гідропатроні півлітра води. Ці півлітра загасять пожежу краще за сто літрів. Ми називаємо ці штуковини «шипучками».

— Чудово, — сухо зауважив Артеміс. — Але з чого ви ним вистрелите? Вашу зброю виведено з ладу.

— А тут нам і не треба зброї, — осміхнувся Корч, дістаючи великого ножа. — «Шипучку» можна приводити в дію і в ручному режимі.

Спрямувавши тупий кінець патрона в казанок, командувач лезом ножа сколупнув накривку. Шипучий струмінь линув у посудину.

— Пригощайся, капітане. І хай хто посміє сказати, ніби я не дбаю про своїх підлеглих.