— Принаймні вам допомагаю я як представник Чарівного Народу, — відповів командувач. — Звісно, я не можу наказати жодному з моїх людей податися в Росію. Я можу тільки сподіватись, що дехто мене підтримає. — Тут Корч подивився на Холлі. — Що ти скажеш?
— Звісно, я вирушаю з вами, пане командувачу, — кивнула головою Холлі. — Адже кращого за мене пілота вам не знайти.
«Лабораторії Кобой»У підвалі «Лабораторій Кобой» господиня-піксі облаштувала тир. У ньому все було зроблене відповідно до її вказівок. Тут використовувалась її ж система тривимірних мішеней, стіни були захищені найдовершенішою звукоізоляцією, а підлога стояла на гіроскопах. Кинь сюди слона з висоти двадцяти метрів, і жоден сейсмограф у світі не зареєструє бодай найлегшого тремтіння землі.
Збудовано тир спеціально для тріади Б’ва Кел, аби, поки ще не почалася справжня операція з повалення теперішньої влади, гоблінам було де попрактикуватися в користуванні «свинорилами». Але найчастіше сюди приходив Дрюк Глодів. Здавалося, тут він збував кожну свою вільну хвилину, вступаючи у віртуальні герці зі своїм заклятим ворогом — командувачем Джуліусом Корчем.
Коли Опал увійшла до зали, Дрюк якраз усаджував заряд за зарядом зі свого улюбленого «свинорила» системи «Зух» у тривимірний голографічний екран, на якому крутився якийсь давній навчальний фільм із командувачем Корчем у головній ролі. Видовище було жалюгідне, але піксі обачливо промовчала, нічого не сказавши Дрюкові про свої враження.
Дрюк виколупав з вух вату.
— Ну, хто там врізав дуба?
Опал передала спільникові мініатюрний відеопристрій.
— Ось! Цей запис щойно знято з камер, які ми встановили у помешканні Каррере. Цей багноїд укотре довів, що він таки нікчема. Жертв немає, але, як ти й передбачав, Корч скасував надзвичайне становище. А наостанок командувач вирішив особисто супроводжувати цих багноїдів у північну Росію. Північна Росія — це за Полярним колом…
— Я знаю, що північна Росія на півночі, — грубо урвав її Дрюк.
А тоді на декілька секунд замовк, погладжуючи свого гулястого лоба.
— Що ж, нам цей поворот подій може принести лише вигоду, — продовжив він нарешті. — Нам випадає чудова нагода усунути командувача. А без Джуліуса Легіон — все одно, що обезголовлений черв’як-смердюх. Надто коли їхній зв’язок із поверхнею зненацька обірветься. А він же обірветься, чи не так?
— Звичайно, — запевнила спільника Опал. — Ми під’єднали до встановлених у шахтах датчиків «глушилку» — мій винахід. Тож усі перешкоди списуватимуться на викиди магми.
— Чудесно, — похвалив Дрюк, і його губи скривилися в гримасі — такий собі вираз радості. — Так, і виведи тепер з ладу все поліційне озброєння. Не дамо Джуліусові жодного шансу!
Коли «Лабораторії Кобой» удосконалювали озброєння і транспортні засоби Легіону, то в кожен пристрій крапнули по крихітній крапелинці припою. Насправді ж то був ніякий не припій, а особлива ртутно-гліцеринова суміш. Та суміш, отримавши певний сигнал від параболічної антени, встановленої на будівлі лабораторій, мала здетонувати й вимкнути всю поліційну зброю. Тоді легіонські бластери обернуться на звичайні цурпалки, а тріада Б’ва Кел, озброєна до зубів лазерами — «свинорилами», отримає вирішальну перевагу.
— Вважай, що це вже зроблено, — запевнила його Опал. — Слухай, а ти певен, що Корч не повернеться? Він здатен зіпсувати нам увесь план.
Дрюк потер свого «Зуха» об м’яку тканину формених штанів.
— Не хвилюйся, дорогенька. Джуліус більш ніколи не повернеться. Тепер я знаю, куди він вирушає, і влаштую там йому гостинний прийом. Я певен, що наші лускаті друзі залюбки зроблять нам таку послугу.
Найсмішніше було те, що Дрюкові Глодову гобліни зовсім не подобалися. Навіть більше: він відчував до них справжню огиду. Від вигляду цих ящіркоподібних створінь, їхніх плазунських штучок: вогняного віддиху, очей без повік, роздвоєних язиків, що знай вискакують із пащ, кульових блискавок, якими ті тварюки плюються, — його по спині аж морозом продирало.
Зате вони могли дати скільки завгодно того, чого потребував Дрюк: тупої мускульної сили, яку тільки слід було спрямувати в належний бік.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місія в Арктику» автора Колфер Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику“ на сторінці 54. Приємного читання.