Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Парижанин підніс зброю, руків’я якої призначалось явно для куди меншої долоньки. А в кого бувають маленькі ручки? У дітей і в представників Чарівного Народу.

— Я спитав, ти — друг?

Лаккей тихенько підвів свого пістолета.

— Не треба стріляти.

— Стій! — звелів Каррере. — Я й не збираюсь стріляти в тебе, а тільки, можливо, сфотографую. Зробити так звелів мені Голос.

У Лаккеєвім вусі пролунав Холлін наказ:

— Підійди до нього ближче. Мені потрібно побачити його очі!

Лаккей запхнув пістолета в кобуру й ступив ще крок.

— Розумієте, тут ніхто не повинен постраждати…

— Зараз я збільшу зображення, — повідомила його Холлі. — Може, трохи запече в оці.

Крихітна камера на зіниці задзижчала, і враз Лаккеїв зір посилився вчетверо. Тілоохоронцеві тільки б радіти такому поліпшенню зору, коли б не різкий удар болю. Лаккей часто заморгав, намагаючись зупинити потік сліз, що ринули йому з ока.

А тим часом Холлі, сидячи в кабіні шатла, уважно вивчала Люкові зіниці.

— Він перебуває під дією гіпнотичних чарів, — нарешті зробила висновок ельфиня. — Причому його зачаровували кілька разів. Бачиш, його райдужка з країв ніби потріскалась? Якщо людину часто гіпнотизувати, вона може й осліпнути.

Артеміс теж уважно роздивився зображення.

— Але ж і нам доведеться навести на нього чари. Чи це безпечно?

Холлі здвигнула плечима:

— Це не має значення, бо він уже й так зачарований. Нині цей індивід виконує чиїсь накази, зовсім цього не усвідомлюючи.

Артеміс раптом вихопив у неї мікрофон:

— Лаккею! Забирайся звідти! Негайно!

Але тілоохоронець навіть не ворухнувся. Будь-який різкий його рух міг виявитися останнім.