Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— О’Гир підключав свій сітківкоскан до затриманого гобліна. Все свідчить про те, що він бачив ось цього багноїда.

Ельфиня вивела на екран фотографію.

— О’Гир знайшов у своїх інтерполівських файлах деяку інформацію про цього типа. Звати його Люк Каррере. Адвокат, позбавлений права займатися юридичною діяльністю. Нині підробляє приватним розшуком.

Холлі надрукувала картку.

— А ось його адреса. Він щойно переїхав у шикарні нові апартаменти. Можливо, це й не має жодного стосунку до нашої справи, але принаймні хоч є з чого почати. Мені потрібно, щоб ви його знерухоміти й піднесли йому до очей ось цю річ.

І Холлі передала тілоохоронцеві предмет, схожий на годинник аквалангіста.

— Що це? — запитав Лаккей.

— Це пристрій зв’язку, який передає не лише звук, а й зображення. Ви піднесете це до обличчя Каррере, і я просто звідси за допомогою гіпнотичних чарів витягну з нього інформацію. До речі, в цій машинці установлено також одну з останніх О’Гирових придумок — персональний захисний екран «відбий-промінь». Дослідний екземпляр, до вашого відома. Вам випадає честь його випробувати. Якщо доторкнутись до екранчика комутатора, мікрореактор відразу створить довкола вас сферу трифазного світла. Діаметр — два метри. Твердих предметів вона не зупинить, зате надійно захистить від лазерних чи паралізувальних розрядів.

— Гмм, — з сумнівом протяг Лаккей. — У нас на поверхні не часто вдаються до бластерів та паралізаторів.

— Ну то не вдавайтесь до них. Мені яке діло?

Лаккей уважно розглянув крихітний пристрій.

— Двометровий діаметр захисної сфери? Отже, радіус — один метр… А як руки-ноги не вміщаються, тоді що?

Капітан Куць жартівливо боксонула тілоохоронця в живіт.

— Моя порада здоровилу: скрутись калачиком!

— Дякую за цінну пораду, — мовив Лаккей, застібаючи ремінець на зап’ясті. — Гаразд, я пішов, а ви двоє постарайтесь не повбивати одне одного, поки мене не буде.

Артеміс здивувався, що з ним траплялося вкрай рідко.

— Поки тебе тут не буде? Невже ти хочеш, щоб я пас задніх?

Лаккей показав на своє око.

— Не хвилюйтесь, пане, ви все побачите через камеру, що на моїй райдужці.

Кілька секунд Артеміс не міг заспокоїтись, та нарешті знову сів у крісло другого пілота.