Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Д’Арвіт! — лайнувся Дрюк. — Та дарма. У нас цього добра вже й так задосить. А для поліції це всього тільки звичайні людські батарейки. Вони нічого не дотумкають.

Опал глибоко зітхнула.

— Ті гобліни були озброєні…

— Та невже?..

— «свинорилами».

Дрюк люто вдарив кулаком по стільниці.

— От ідіоти! Я ж застерігав: ні в якому разі не застосовувати цієї зброї! Тепер Джуліус здогадається: щось назріває…

— Нехай собі здогадується, — заспокоїла його Опал. — Бо зупинити нас він уже не зможе. Поки вони все вирахують, буде вже запізно.

Дрюк не усміхнувся. Минув уже добрий рік, відколи він зовсім перестав усміхатися. Він тільки ще дужче набурмосився.

— Чудово. Ось-ось настане мій час… Можливо, нам було б краще самим налагодити виробництво цих батарейок?

— Ні. Будівництво фабрики затримало б нас на два роки, і де гарантія, що О’Гир не виявив би її? Ми не мали вибору.

Тут Кобой крутнулася з кріслом і повернулася обличчям до спільника.

— Ну й вигляд у тебе! Ти користувався мастю, яку я тобі дала?

Дрюк обережно провів рукою по голові. Вся вона понабухала страшними ґулями.

— Не допомагає. Твоя масть містить кортизон, а в мене на нього алергія.

Дрюків стан був незвичайний, можна сказати, навіть унікальний. Торік під час облоги Фаул-Менору командувач Корч вистрелив у нього сильним снодійним засобом. На біду, транквілізатор вступив у бурхливу реакцію із забороненими збудливими речовинами, якими бавився Дрюк, що тоді виконував обов’язки командувача. Після того випадку голова екс-майора вся розпухла і вкрилась ґулями, немовби її залили розтопленою смолою, а очі запливли, стали вузенькими щілинками. Спотворений, ще й усунутий з високого поста — біда йде і другу за собою веде.

— Може, ти б порозтинав ці болячки? Гидко дивитися.

Часом Опал Кобой забувала, з ким розмовляє. Глодів Дрюк не вважав себе за пересічного штатного служаку. Він спокійнісінько добув виготовленого на замовлення бластера системи «зух» і двічі пальнув у бильце її крісла. Воно закрутилось-завертілось і, перелетівши через усю кімнату, гупнулось об стіну, викинувши Опал на купу жорстких дисків.

Розжалуваний поліціянт-ельф нахилився й схопив Опал за гостре підборіддя.

— Тобі ліпше змиритися з моєю зовнішністю, люба Опал. Бо незабаром це обличчя з’явиться на всіх екранах планети — і підземних, і надземних!