Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

Холлі прикусила язика. Як їй іти проти командувача, коли той стільки для неї зробив? Але просити допомоги в Артеміса Фаула — це згубно за будь-яких обставин. Вона й на мить не засумнівалась, що цей хлопчак легко знайде рішення їхній проблемі, але… яку ціну він за це заправить?

Корч зробив глибокий вдих.

— Гаразд, О’Гире, приведи його до тями. І начепи на нього перекладач. Від багноїдної мови у мене вже голова пухне.

Артеміс помасажував припухлі повіки.

— Ці ваші присоси із заспокійливим? — запитав він, глянувши на О’Гира. — Яке впорскується за допомогою мікроголок?

Кентавр був вражений.

— А ти досить тямущий, як на юного багноїда!

Артеміс поторкав серповидий пристрій за вухом.

— Перекладач?

О’Гир кивнув на командувача:

— Тут у декого від людських звуків голова болить.

Артеміс поправив шкільну краватку.

— Зрозуміло. Отже, чим можу бути корисним?

— А звідки ти, багноїде, взяв, що нам потрібна твоя допомога? — прогарчав Корч, не виймаючи сигари з рота.

Хлопець осміхнувся.

— У мене склалось таке враження, командувачу, що коли б я не був вам потрібен, то спокійнісінько прокинувся б собі у своєму ліжечку й нічогісінько не пам’ятав би про цю нашу зустріч.

О’Гир прикрив усмішку волохатою долонею.

— Радій, що прокинувся не в камері-одиночці, — буркнула Холлі.

— Все ще гніваєтеся, капітане Куць? Невже нам не судилося забути те, що було, й розпочати наші стосунки з чистого аркуша?

Холлін лютий погляд був красномовніший за всякі слова.