Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Отже, нам треба проникнути в «Лабораторії Кобой» і повернути поліції контроль над зброєю, — сказав командувач.

Мульч вискочив зі свого крісла, мов корок із пляшки, й попрямував до дверей.

— Це не пройде, Джуліусе, — заявив він. — Після мого останнього туди візиту лабораторії зазнали серйозної реконструкції. Чував я, там нині встановлено навіть ДНК-гармати…

Корч схопив гнома за карк.

— По-перше, не смій називати мене Джуліусом. А по-друге, каторжнику, ти так комизишся, ніби маєш якийсь вибір.

Мульч люто глипнув на командувача.

— Я й справді маю вибір, Джуліусе. Я ж можу просто відсидіти свій строк у милій маленькій камері. А змушувати мене йти на лінію вогню ти не можеш, бо цим самим ти порушив би мої громадянські права.

Барва Корчевого обличчя змінилася з блідо-рожевої на бурякову.

— Громадянські права? — аж запінився він. — І ти смієш говорити мені про громадянські права? Типово мульчівське нахабство!

І враз — о диво! — командувач заспокоївся. Навіть ніби трохи повеселів. Але всі, хто добре знав Корча, не сумнівалися: коли командувач стає веселий, комусь іншому робиться вкрай сумно.

— Що? — вухам своїм не повірив гном-клептоман.

А Корч запалив одну зі своїх отруйних грибних сигар.

— Та нічого такого. Просто я переконався: твоя правда.

Мульч підозріливо примружився.

— Моя правда? Ти говориш при свідках, що я маю слушність?

— Авжеж, маєш слушність. Якщо я виведу тебе на лінію вогню, то тим самим порушу всі твої виписані в Книзі права. І тому, замість запропонувати тобі фантастично вигідну оборудку, я додам парочку століть до твого строку й запроторю тебе в тюрягу найсуворішого режиму. — Корч помовчав і видихнув хмару диму просто в обличчя Мульчеві. — На пік Вийвовк.

Навіть крізь глину, що заліпила Мульчеву фізіономію, видно було, як зблід гном.

— На пік Вийвовк? Та це ж…

— Еге ж, в’язниця для гоблінів, — договорив за нього командувач. — Я це знаю. Але, зважаючи на твій хист до втеч, я певен, що легко переконаю Раду зробити для тебе такий виняток.

Мульч так і впав у м’яке крісло на гіроскопічній подушці. Перспектива — гіршої не придумаєш. Ох, довелось йому якось-то побувати в одній камері з гоблінами. Ох, як же йому там було непереливки! І це ще ж на Поліційній площі. А на Вийвовку гном не протягне й тижня — один серед гобліняк!