Розділ «ЙоунКолфер Артеміс Фаул. Місія в Арктику»

— Медики-чудодії! Перевірте, чи немає поранених. Як там наша зброя — досі не заряджена?

Згинаючись під вагою двох електричних гвинтівок, до нього підбіг Хроб.

— Усе готово, капітане. Тридцять дві гвинтівки, по двадцять імпульсів у кожній.

— Гаразд, роздати лише найкращим стрільцям. Стріляти тільки за моєю командою!

Хроб кивнув головою, обличчя його було похмуре й бліде.

— Молодець, капрале. А зараз іди на позицію.

Зачекавши, поки брат відійде, Клопіт тихо мовив командувачеві Дрюку:

— Не знаю, що й сказати вам, командувачу. Ворог підірвав Атлантидський тунель, тож допомога звідти не надійде. І в часове поле гоблінів не замкнути — їх надто багато, й розсипалися вони на великій території. Ми повністю оточені, перевага в живій силі й вогневій потужності на боці ворога. Якщо Б’ва Кел таки проб’є ці двері, все скінчиться за кілька секунд. Нам украй потрібно негайно проникнути в оперативний кабінет і нейтралізувати того кентавра. Там є вже якісь успіхи?

Дрюк похитав головою.

— Техніки б’ються мов риба об лід, — відповів він. — Вивчається кожен квадратний сантиметр поверхні довкола оперативного кабінету. Якщо ми й натрапимо на код, що нейтралізував би той захист, станеться це хіба що завдяки чистій випадковості.

Клопіт стомлено потер очі.

— Потрібен час… Має ж бути якийсь спосіб зупинити їх!

Дрюк дістав з-під кітеля білий прапор.

— Є один спосіб… — мовив він.

— Командувачу! Не треба виходити туди! Це ж самогубство!

— Може, й так, — визнав командувач Дрюк Глодів. — Але якщо я не вийду, за кілька хвилин можемо загинути ми всі. В такий спосіб ми принаймні виграємо кілька хвилин… А раптом за цей час ми перехитруємо того кентавра, проб’ємося в ту його оперативну будку!

Клопіт обдумав пропозицію. Таки й справді не було іншого виходу! Дрюк має слушність…

— І що ж ви хочете їм запропонувати?

— Ув’язнених на піку Вийвовк. Можливо, нам пощастить домовитися про поетапне звільнення.

— Рада ніколи на це не піде.