— Маріє!
— Ох, так. Прошу тебе!
— Тобі холодно?
— Ні. Натягни мішок на плечі.
— Маріє!
— Я не можу говорити.
— О Маріє, Маріє, Маріє!
Згодом, міцно пригорнувшись до нього в довгому теплому мішку, куди не проникав нічний холод, вона лежала мовчки, припавши головою до його щоки, а потім спитала:
— А тобі?
— Como lu [79]— відповів він.
— Так, — сказала вона. — Але вдень було інакше.
— Так.
— А мені так краще. Можна і не вмирати.
— Ojaja no, — сказав він. — Та, мабуть, можна.
— Я не про те.
— Авжеж. Я знаю, про що ти думаєш. Ми думаємо про одне те саме.
— То навіщо ж ти заговорив не про те, про що я думала?
— Ми, чоловіки, думаємо на свій лад.
— Тоді я рада, що ми з тобою різні.
— Я теж радий, — мовив він. — Але я розумію, про яке вмивання ти згадала. Це я просто так сказав, як чоловік, за звичкою. А відчуваю я те саме, що й ти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 3» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПО КОМУ ПОДЗВІН“ на сторінці 186. Приємного читання.