— Були якісь труднощі із запасними частинами? — спитав я старшину механіків.
— Ні,signor tenente.
— А де тепер бензозаправка?
— Там, де й була.
— Добре, — сказав я, а тоді пішов до будинку й випив ще чашку кави у їдальні. Кава була блідо-сіра й солодка, із згущеним молоком. За вікном яснів погожий весняний ранок. Починало трохи сушити в носі — певна прикмета того, що день буде жаркий. Того дня я об'їхав пости в горах і повернувся до міста вже далеко за полудень.
Поки мене не було, справи нібито повернули на краще. Казали, що от-от знов розпочнеться наступ. Дивізія, яку ми обслуговували, мала наступати вгору по річці, і майор сказав мені, що я забезпечуватиму роботу постів, коли почнемо просуватися вперед. Передбачалося форсувати річку вище тісної гірської ущелини й далі розгортати наступ схилом пагорба. Пости санітарних машин треба було розмістити якнайближче до річки, під надійним прикриттям. Місця для них, звісно, мала обрати сама піхота, одначе вважалося, що все розробляємо ми. То був один із засобів створити у людей облудне враження, ніби вони теж воюють.
Геть закурений та брудний, я пішов до своєї кімнати вмитися. Рінальді сидів на ліжку, тримаючи в руках англійську граматику Х'юго. Він був одягнений, у чорних черевиках, чуприна його вилискувала.
— От і чудово,—мовив він, побачивши мене. — Підете зі мною до міс Барклі,
— Ні.
— Так. Я прошу, щоб ви пішли й помогли мені справити на неї добре враження.
— Ну гаразд. Тільки зачекайте, поки я причепурюся.
— Умийтеся і йдіть як є.
Я вмився, причесався, і ми рушили до дверей.
— Стривайте, — сказав Рінальді.— Мабуть, нам варто хильнути по чарці.— Він відчинив свою валізу й дістав пляшку.
— Тільки не стреги, — сказав я.
— Ні. Граппи.
— Можна.
Він налив дві чарки, і ми цокнулися, відставивши вказівні пальці. Граппа була дуже міцна.
— Ще по одній?
— Можна, — сказав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОЩАВАЙ, ЗБРОЄ“ на сторінці 7. Приємного читання.