Розділ «ПРОЩАВАЙ, ЗБРОЄ»

— Неправда? — спитав капітан. — Сьогодні я бачив священик з дівчатка.

— Ні,— сказав священик.

Решта офіцерів потішалися з того збиткування.

— Священик не з дівчатка, — провадив капітан. — Священик ніколи з дівчатка, — пояснив він мені. Тоді взяв мою склянку й наповнив її вином, увесь час пильно дивлячись на мене, та разом з тим не спускаючи з ока й священика. — Священик кожна ніч п'ять на один. — Усі за столом засміялися. — Ви зрозумів? Священик кожна ніч п'ять на один! — Він зробив промовистий жест рукою і голосно зареготав.

— Папа римський хоче, щоб у цій війні перемогли австріяки, — сказав майор. — Він любить Франца-Йосифа. Ото звідти й гроші. А я атеїст.

— Ви читали «Чорну свиню»? — запитав лейтенант. — Ось я вам дістану. Ця книжка похитнула мою віру.

— То брудна й непристойна книжка, — сказав священик. — Не вірю, що вона вам сподобалась.

— Дуже корисна книжка, — сказав лейтенант. — Там розказано, які вони є, ті святі отці. Вам сподобається, — мовив він до мене.

Я усміхнувся до священика, і він усміхнувсь мені у відповідь через освітлений свічкою стіл.

— Не читайте тієї книжки, — сказав він.

— Я вам неодмінно дістану, — пообіцяв лейтенант.

— Усі розумні люди — атеїсти, — мовив майор. — Я і в масонство не вірю.

— А от я вірю в масонство, — сказав лейтенант. — То благородна спілка.

Хтось увійшов, і, коли відчинилися двері, я побачив, як надворі падає сніг.

— Тепер, як випав сніг, наступу більш не буде, — мовив я.

— Звісно, що ні,— сказав майор. — Вам слід би взяти відпустку. Поїхати до Рима, Неаполя, Сіцілії…

— Йому треба відвідати Амальфі,— сказав лейтенант. — Я дам вам листа до моїх старих в Амальфі. Вони вас приймуть, як сина.

— Нехай їде до Палермо.

— Йому б поїхати на Капрі.

— Я хотів би, щоб ви побачили Абруцці й навідали моїх родичів у Капракотті,— обізвався священик.