Спін

Він мав на увазі ядерну атаку на артефакти Спіна.

- Припускаю, що ви намагаєтесь відмовити їх від цього?

- Дипломатія. Це просто не вдалося одразу. Переговори, здається, зайшли у глухий кут.

- Це все лайно, Джейс! Що станеться, якщо вони їх запустять?

- Це означає, що дві термоядерні високоенергетичні бомби будуть підірвані в безпосередній близькості від невідомих пристроїв, пов’язаних зі Спіном. Що стосується наслідків… Це цікаве питання. Але цього поки що не сталося. І можливо не станеться.

- Ти говориш про кінець світу чи про кінець Спіна?

- Говори тихіше. У нас гості, пам’ятаєш? І ти сприймаєш все занадто близько до серця. Що китайці мають на увазі, вгадувати ймовірно марно, але навіть якщо вони зроблять запуски, навряд чи це буде самогубством. Якими б не були гіпотетики, вони повинні знати, як захистити себе, не руйнуючи нас в цьому процесі. І полярні артефакти зовсім не обов’язково є пристроями, від яких щось залежить. Вони можуть бути пасивними платформами для спостережень, комунікаційними пристроями, навіть приманкою для дурнів.

- Якщо китайці запустять ракети, - сказав я, - наскільки раніше ми отримаємо попередження?

- Залежить що розуміти під “ми”. Широка громадськість, ймовірно, не почує нічого, поки все не закінчиться.

Це був момент, коли я вперше почав розуміти, що Джейсон уже перестав бути учнем у свого батька, і вже почав налагоджувати свої зв’язки у вищих ешелонах влади. Пізніше я дізнався набагато більше про Перигелій та роботу Джейсона у ньому. Поки що для мене це була частина Джейсонового тіньового життя. Навіть коли ми були дітьми, Джейс уже мав тіньове життя: за межами Великого Будинку він був математичним унікумом, і вів себе у елітній приватній школі так, як титулований майстер грає у міні-гольф; удома ж він був просто Джейсом, і ми були обережні у своїх розмовах з ним у цьому відношенні.

Такий стан продовжувався. Але тепер він пройшов кастинг у велику тіньову владу. Він не проводив свої дні за вражаючими обчисленнями для учителів-інструкторів в Райс. Він проводив свої дні, позиціонуючи себе так, щоб впливати на хід людської історії.

Він додав:

- Якщо це відбудеться.., так, я отримаю попередження. Усі ми отримаємо попередження. Але я не хочу, щоб Діана турбувалася про це. Або Саймон, звичайно.

- Гаразд. Я спробую просто викинути його з голови. Я маю на увазі такий варіант кінця світу.

- Не буде нічого подібного. Нічого не станеться. Заспокойся, Тайлер. Приготуй напої, якщо тобі потрібно чимось зайнятися.

Але хоч він намагався вдати безтурботного, його руки тремтіли, коли він виймав чотири склянки з кухонної шафи.

Я ще міг би піти. Я міг би вийти за двері, спішно сісти в свій Hyundai і почати довгий шлях вниз по дорозі, перш ніж бути розпущеним на атоми. Я подумав про Діану і Саймона нагорі, практикуючих хіпі-християнство і Джейса на кухні, приймаючого у Судний День дзвінки на свій мобільний телефон: - я дійсно хочу провести свій останній вечір на Землі з цими людьми?

Думаючи в той же час: Але з ким іще? З ким?

- Ми зустрілися в Атланті, - сказала Діана. У Джорджії відбувався державний семінар, присвячений альтернативній духовності. Саймон був там, щоб почути лекцію C. Р. Ратела. Я просто ніби знайшла знайомого в кафетерії студентського містечка. Він сидів там і читав копію Другого пришестя, я теж була сама, так що я поклала свій піднос на його столик, і ми почали бесідувати.

Діана і Саймон поділили плюшевий, кольору жовтого пилу з таким же запахом, диван біля вікна. Діана примостилась на підлокітнику. Саймон сидів насторожено у вертикальному положенні. Його усмішка почала мене турбувати. Вона ніколи не сходила з його лиця.