Спін

- Ви напевно Тайлер Дюпре!

Він простягнув руку. Я потис її. Він мав міцний і медовий південний акцент, де голосні звучать як полірована деревина, а приголосні ввічливі, як візитні картки. Він зробив моє ім’я звучним, на манер каюмів, хоча моя сім’я ніколи не була південніше від Міллінокента. Діана вибігла по сходах наверх за ним, закричала:

- Тайлер! - і схопила мене в міцні обійми. Раптово її волосся опинилося на моєму обличчі і все, що я встиг зареєструвати, був сонячний, солоний запах її губ.

Ми відступили на зручнішу відстань.

- Тайлер, це Тайлер, - вигукнула вона, як ніби я перетворився на щось чудове. - Ти дуже добре виглядаєш після всіх цих років.

- Вісім, - тупо сказав я. - Вісім років.

- Вау, справді?

Я допоміг їм перетягнути багаж всередину, показав їм кімнати і вітальню, і поспішив до Джейсона, який був на кухні, і досі говорив з кимось по телефону. Він стояв спиною до мене, коли я увійшов.

- Ні, - сказав він. Його голос був напруженим. - Ні… навіть не Державний департамент?

Я зупинився, боячись зробити ще крок. - Державний департамент. Нічого собі.

- Я можу бути за кілька годин якщо… Ох. Розумію. Добре. Ні, все в порядку. Але тримайте мене в курсі. Так. Дякую.

Він сховав у кишеню телефон і побачив мене.

- Ти говорив з Едом? - запитав я.

- Його помічником, терміново.

- Все нормально?

- Схоже, Тай, ти хочеш, щоб я розкрив тобі всі свої секрети? - Він спробував посміхнутися, вийшло не дуже вдало. - Шкода, що ти не чув всього.

- Все що я почув, це що ти пропонував йому повернутися і залишити мене тут з Саймоном і Діаною.

- Ну, я… Можливо, доведеться. Китайці впираються.

- Що ти маєш на увазі під “впираються”?

- Вони не захотіли повністю відмовитися від запланованого запуску. Вони хочуть зберегти цю опцію відкритою.