Спін

- Еволюція.

- Це не розмова, Тайлер, ти просто повторюєш все за мною.

- Гаразд, ну, еволюція як інструмент, - я досі не бачу, як ми можемо досить розвинутися за тридцять чи сорок років, щоб змінити ситуацію.

- Не ми, заради Бога, і, звичайно, не за тридцять чи сорок років. Я говорю про прості форми життя. І я говорю про тисячоліття. Я говорю про Марс.

- Марс. Опа, приїхали.

- Не будь тупим. Подумай про це.

Марс був функціонально мертвою планетою, навіть якщо, можливо, колись і мав примітивні зародки життя. Поза сферою Спіну Марс “еволюціонував” уже мільйони років з моменту події Знакового жовтня, і був зігрітий через розширення Сонця. Це була все ще, відповідно до останніх орбітальних фотографій, мертва, суха планета. Якби Марс володів хоча б простими формами життя і сприятливим кліматом, то зараз міг би бути, як я здогадався, покритий пишними зеленими джунглями. Але їх не було і цього не сталося.

- Люди звикли говорити про терраформування, - сказав Джейсон. - Згадай, скільки ти прочитав таких фантастичних романів, які спекулювали на цій темі?

- Я до цього часу їх читаю, Джейс.

- Це щось на зразок харчування для публіки. А що ти скажеш з приводу терраформування Марса?

- Ну, потрібно випустити достатньо парникових газів в атмосферу, щоб нагріти поверхню. Розтопити лід, щоб мати воду. Насіння і прості організми. Але навіть за найоптимістичнішими прогнозами, це займе…

Він посміхнувся. Я сказав:

- Ти жартуєш зі мною.

- Ні. - Його посмішка зникла. - Ні в якому разі. Все цілком серйозно.

- Коли ви думаєте почати?

- Ми почнемо з серії синхронізованих пусків, які нестимуть корисне навантаження у вигляді створених у інженерних лабораторіях бактерій. Прості іонні двигуни і повільний надійний політ до Марса. Більшість аварій для одноклітинних організмів не страшні, вони живучі. І ракети з більш корисним навантаженням, ніж боєголовки, для доставки інших організмів під поверхню планети, де ми підозрюємо наявність прихованої води. Повторюємо наші поставки декількома хвилями і цілим спектром організмів. Ідея полягає в тому, щоб отримати достатньо органічне середовище, щоб вивільнити вуглець, замкнений у корі планети і затримати його в атмосфері. Дати їм кілька мільйонів років, - це місяць по нашому часу, - і тоді обстежити планету знову. Якщо утвориться тепле місце з щільною атмосферою і, можливо, кілька ставків з водою, повторюємо цикл знову, цього разу з багатоклітинними рослинами, розробленими для навколишнього середовища. Які внесуть деяку кількість кисню в повітря і, можливо, додадуть до атмосферного тиску ще кілька мілібарів. Повторимо по мірі необхідності. Дамо ще кілька мільйонів років, щоб усе перемішалося. У розумний проміжок часу, який наші годинники здатні виміряти, ми могли б створити населену планету.

Це була захоплююча ідея. Я відчував себе, як герой роману у вікторіанському стилі, - “це був сміливий, навіть смішний план, усе в ньому було надуманим, але скільки я не пробував, я не міг знайти недоліків в ньому!”

Крім одного моменту. Одного фундаментального недоліку.

- Джейсон, - сказав я. - Навіть якщо це можливо, що хорошого це дасть нам?

- Якщо Марс реформують, люди можуть переселитися туди і жити там.