І жодної чашки або ложки. Але я був голодний, як і позбавлений сну. Я сказав Саймону, ми повинні дати двигуну охолонути, в той час ми сіли в тіні автомобіля, відкривши вікна, і дивилися, як піщаний вітер перетворює пустелю під розжареним небом, у поверхню Меркурія. Ми використали відірвані днища порожніх пластикових пляшок, як саморобні чашки і з’їли пластівці, змочивши теплою водою. Це виглядало як слиз і на смак було таке ж.
Я поінформував Саймона про наступну дорогу, нагадав йому, щоб він включив кондиціонер, як тільки ми рушимо, і сказав, щоб він не гаючись розбудив мене, якщо з’являться якісь проблеми на дорозі.
Тоді я оглянув Діану. Крапельне №4 і антибіотики, здавалося, зміцнили її сили, але лише незначно. Вона відкрила очі і сказала,
- Тайлер, - після чого я допоміг їй випити трохи води. Вона прийняла кілька ложок пластівців, але відвернулася після цього. Щоки запали, очі були млявими і неуважними.
- Потерпи трохи, - сказав я. - Ще трошки, Діано. - Я поправив крапельницю, допоміг їй сісти, висунувши розставлені ноги з машини, в той час як вона зійшла трохи коричнюватою сечею. Тоді губкою витер її тіло і замінив забруднені трусики на чисті бавовняні труси з моєї власної валізи.
Коли вона знову влаштувалася, я засунув ковдру у вузьку щілину між переднім і заднім сидінням, щоб зробити простір, де я міг лягти, не турбуючи її. Саймон дрімав тільки короткий час в першому раунді поїздки і теж напевне був вичерпаний, як і я, але його не били прикладом гвинтівки. Місце, яке брат Аарон мені забив, опухло і подзвонювало, як дзвін, коли я клав пальці на нього або поруч.
Саймон відвернувся в кількох ярдах, вираз його обличчя був похмурим чи, можливо, ревнуючим. Коли я окликнув його, він трохи забарився і подивився з тугою на солеварні пустелі, глибоко в серці яких не було взагалі нічого.
Потім він підстрибом подався до машини, відкрив дверці, і сів за кермо.
Я розслабився в моїй ніші позаду переднього сидіння. Діана, здавалося, була без свідомості, але, перш ніж заснути, я відчув, що вона стискає мені руку.
Коли я прокинувся, вже був вечір, і Саймон зупинився, щоб помінятися зі мною місцями.
Я виліз з машини і потягнувся. Моя голова все ще пульсувала, хребет відчував себе так, ніби довго був у тісному геріатричному гіпсі, але я був свіжішим, ніж Саймон, який заліз на моє місце і миттєво заснув.
Я не знав, де ми були, за винятком того, що ми були на 1-40 у східному напрямку і земля тут була менш посушливою, а зрошувані поля тягнулися по обидві сторони дороги під червоним місячним світлом. Я впевнився, що Діані було зручно і дихання залишилося без змін і залишив передні і задні двері відкритими на декілька хвилин, щоб вивітрити сморід, - як в кімнаті хворого, - запах був з відтінками крові і бензину. Тоді сів на місце водія.
Зірок над дорогою були гнітюче мало, і їх неможливо розпізнати. Я подумав про Марс. Чи був він як і раніше під спін-мембраною, відокремлений як Земля? Але я не знав, де шукати його на небі, щоб побачити, і я сумнівався, що навіть якби й знав, то навряд чи побачив би його. Я зробив спробу знайти загадкову сріблясту лінію, на яку Саймон вказував мені в Арізоні, і яку я, помилившись, прийняв за інверсійний слід. Вона стала ще помітнішою, і перебралася з західного горизонту майже до зеніту, а м’який вигин овальної форми перетворився на плоску букву О.
Небо, на яке я дивився, було на три мільярди років старішим за те, яке я востаннє бачив з газону Великого Будинку. Я припустив, що це гавань, де сховані всі таємниці.
Після того, як ми почали рух, я взявся за приладову панель радіо, яке було мовчазним вночі. Нічого цифрового не знайшлося, але я в кінцевому підсумку знайшов місцеву радіостанцію на середніх хвилях, ці маленькі місцеві станції здебільшого передавали кантрі-музику і християнські проповіді, але сьогодні більшість часу була зайнята новинами. Я багато чого почув, перш ніж її сигнал, нарешті, зник у шумі.
Я дізнався, з одного боку, що ми добре робили, уникаючи великих міст. Великі міста були стихійними зонами лиха, - не через грабежі та насильства (їх було на диво мало), а через катастрофічне падіння інфраструктури. Схід червоного сонця виглядав так, як давно передбачали загибель Землі, більшість людей просто залишалися вдома, щоб померти разом зі своїми сім’ями, залишаючи міські центри з мінімально діючою поліцією і пожежними відділами та радикально недостатньою укомплектованістю лікарень. Меншість людей, які домагалися смерті пострілом, або ті, хто дозував себе великою кількість алкоголю, кокаїну, оксиконтинів або амфетамінів, були ненавмисними причинами найнагальніших проблем: одні залишали газові плити працюючими, інші непритомніли під час водіння, у третіх випадали сигарети, коли вони помирали. Коли килим починав тліти або загоралися штори, нікому було набрати 911, і в багатьох випадках не було нікого, щоб їх забрати. Будинок, який загорівся, швидко ставав причиною пожеж по сусідству.
Чотири великих пожари гасили з Оклахома-Сіті, і диктор сказав, що відповідно до телефонних звітів більша частина південної сторони Чикаго вже була спалена дотла. Кожне велике місто в країні, - так було зрозуміло з новин, - мало клопіт принаймні з однією або двома великими неконтрольованими пожежами.
Але ситуація поліпшувалася, а не погіршувалася. Сьогодні вже з’явилася надія, що людська раса може вижити, принаймні ще кілька днів, і в результаті все більше служб термінового реагування та основного обслуговуючого персоналу поверталися на свої пости. (Недолік полягав у тому, що люди почали турбуватися, як довго таке положення буде тривати. Грабежі продуктових магазинів були зростаючою проблемою). Тим, хто не був постачальником основних видів послуг, в даний час настійно рекомендувалося триматися подалі від дороги, повідомлення прийшло на світанку через систему аварійного мовлення та через кожну радіостанцію і телепередавач, які продовжували працювати, і кілька разів повторювалося ввечері. Це допомогло пояснити, чому рух по державному шосе був такий незначний. Я бачив кілька військових і поліцейських патрулів, але жоден з них не погнався з нами, мабуть через значок на моєму каліфорнійському номері, - більшість держав почали видавати EMS наклейки над номерними знаками лікарським машинам після першого мерехтіння.
Поліцейська служба мала спорадичний характер. Регулярні військові частини залишалися більш-менш дисциплінованими, незважаючи на деяке дезертирство, але резервні підрозділи та Національна гвардія були нечисленні і не могли заповнити вакуум для місцевих органів влади. Електрика подавалася епізодично; більшість генеруючих станцій не були укомплектовані і практично не працювали, і відключення почалися каскадом. Були чутки, що атомні станції в Сан-Онофре в Каліфорнії і Пікерінг в Канаді наблизилися до критичних режимів, хоча і не підтверджені.
Диктор продовжував читати список призначених місцевих складів для видачі харчових продуктів, лікарень, які ще обслуговували людей (повідомляли також час очікування до прийому), а також поради для надання першої допомоги вдома. Він також прочитав консультативну записку, де бюро погоди застерігало від тривалого впливу сонця. Сонячне світло, виявилося, не буде відразу смертельним, але надмірний рівнень ультрафіолету може призвести до “довгострокових проблем”, і сказав, що це вже не так сумно, як смішно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спін» автора Роберт Чарльз Вілсон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 227. Приємного читання.