Спін

- Ви не повинні цього робити, - сказав він.

- Я буду заважати Народженню?

- Я не можу про це говорити.

- Де вона, Саймон? У якій частині будинку?

- Де ви?

- За горбом. - Небо ставало яскравішим з кожною секундою, з фіолетовими смугами на західному обрії. Я вже міг ясно бачити ферму. Вона не сильно змінилася за ті кілька років, коли я її відвідав. Віддалений сарай виглядав трохи ошатніше, здавалося він був побілений та відремонтований.

Набагато тривожнішим було те, що паралельно до сараю були вириті траншеї з купами землі поряд.

Можливо нещодавно вони встановлювали каналізацію. Або водопровід. Або вирили братську могилу.

- Я йду до будинку, - сказав я.

- Це неможливо.

- Я припускаю, що вона в будинку. В одній зі спалень на верхньому поверсі. Правильно?

- Навіть якщо ви побачите її…

- Скажіть їй, що я зараз буду.

Внизу я побачив фігуру, що пересувалася від будинку до сараю. Це був не Саймон. Можливо це міг бути Аарон Сорлі, якби він втратив близько ста фунтів. Напевно це пастор Ден Кондон. Він ніс по відрі води в кожній руці. І поспішав. У сараї щось відбувалося.

- Ви ризикуєте своїм життям, з’являючись тут, - сказав Саймон.

Я засміявся. Не зміг стриматися.

Тоді спитав його:

- Ви в сараї чи в будинку? Кондон в сараї, чи не так? Як щодо Сорлі і Макласа? Як я можу пройти повз них?

Я відчув тиск, як від теплої руки на потилиці і обернувся.

Тиснуло сонячне світло. Обідок Сонця перетнув горизонт. Мій автомобіль, паркан, каміння, дрібна лінія дерев, - все відкидало довгі фіолетові тіні.