Спін

- Не більше?

- Я хотів сказати що ми як і раніше друзі. Але ви повинні запитати їх про це. Бачите, доктор Дюпре, Йорданська скинія відносно невелика община. Невелика, тому що ми почали, як церква-напівкровка, з групки старих диспенсаціоналістів, які об’єдналися разом з деякими розчарованими у Новому царстві хіпі. Що у нас було спільного, - це жорстка віра в неминучість кінця часів і щире бажання християнського спілкування. Але це не був легкий альянс, як ви можете собі уявити. Ми пройшли через нашу частку протиріч. Розколів. Люди путаються в маленьких кутах християнства, доктринальних суперечках, які, чесно кажучи, майже незбагненні для більшої частини громади. Але з Саймоном і Діаною було по іншому, - вони прибули з групою закоренілих трибулатіоністів, які хотіли Йорданський намет для себе. Це привело до деяких ускладнень у церковній політиці, що по світських поняттях можна навіть назвати боротьбою за владу.

- Вони все втратили?

- Зовсім ні. Вони обіцяли себе контролювати. Принаймні, деякий час вони були найбільшими радикалами у Йорданській скинії, змушуючи нас відчувати себе незручно. Ден Кондон був одним з них, а він той, хто брав участь у цій словеснній війні, намагаючись домогтися Другого пришестя з червоною коровою. Що вражає мене своєю гротескною самовпевненістю. Неначе Господь Саваоф чекатиме на розвиток тваринництва.

Пастор Кобел сьорбнув кави.

Я сказав, що не можу говорити від імені колишніх їхніх друзів.

- Ви сказали по телефону, що Діана відірвалася від своєї сім’ї.

- Так.

- Це може бути її вибір. Я викроїв трохи часу, щоб побачити її батька по телебаченню. Він схожий на переляканого чоловіка.

- Я тут не для того, щоб викрасти її. Я просто хочу переконатися, що з нею все гаразд.

Ще один ковток кави. Черговий замислений погляд.

- Я хотів би сказати, що у неї все добре. Напевне, так і є. Але після кількох скандалів вся їх група переїхала в глибинку. І деякі з них, включаючи Сема, отримали запрошення до федеральних слідчих. Тому відвідування є небажаними.

- Але не неможливими?

- Не неможливими, якщо ви їх знайомий. Я не впевнений, що ви маєте право, доктор Дюпре. Я міг би дати вам адресу, але сумніваюся, що вони дозволять вам приїхати.

- Навіть якщо ви поручитеся за мене?

Пастор Кобел моргнув. Він, здавалося, вже думав про це.

Потім він посміхнувся, узяв клаптик паперу зі столика позаду нього і написав адресу і кілька рядків нижче.

- Це гарна ідея, доктор Дюпре. Скажете Сему, що вас послав пастор Боб. Але будьте обережні у висловлюваннях.

Пастор Боб Кобел дав мені координати ранчо Дена Кондона, яке виявилося чистим двоповерховим будиночком серед низькорослої рослинності у долині за багатьох кілометрів від міста. Небагате ранчо, принаймні, на мій недосвідчений погляд. Збоку знаходився великий сарай, в гіршому стані, порівняно з будинком, а далі простягалися поля для випасу худоби, засмічені плямами коровячого лайна.

Як тільки я загальмував, велика людина в комбінезоні збігла вниз по сходах, біля двохсот п’ятдесяти фунтів вагою, з бородою і нещасним виразом. Я опустив вікно.