Спін

- Що, потім? Ти не віриш, що він буде в безпеці?

- Що я завжди отримувала, довіряючи тобі?

Джала посміхнувся. Його зуби від тютюну мали коричневий наліт.

- Пригоди, - сказав він.

- Так, завжди, - сказала Інна.

Незабаром ми опинилися в північній частині складського комплексу доків, Ібу Інна і я поселилися в похмурій прямокутній кімнаті. Це був офіс компанії, тимчасово закритий на ремонт протікаючого даху.

Одна стіна в кімнаті мала вікно з армованого дротом скла. Я подивився назовні, і побачив хаотичний простір з балок, блідий від бетонного пилу. Сталеві опори і балки виростали з бруду, розлитого по підлозі, як іржаві ребра.

Спалахнуло світло від ламп освітлення, розміщених в окремих проміжках уздовж стін. Літаючі комахи, які проникли у прогалини будівлі, зароїлися хмарами навколо світильників, щоб помирати і утворювати купки під ними. Інні вдалося освітити робочий стіл. Порожні картонні коробки були складені в одному кутку, і я розірвав кілька сухих, і склав, щоб зробити пару сирих матраців. Ніяких ковдр. Але це була тепла ніч. Поряд з сезоном мусонів.

- Ти думаєш, що тут можна спати? - Запитала Інна.

- Не Хілтон, але це найкраще, що у нас є.

- Ох, я не про те. Я маю на увазі шум. Ти зможеш спати в такому шумі?

Телук Байяр не замовкав вночі. Навантаження й розвантаження відбувалося двадцять чотири години на день. Ми не бачили процес, але могли чути звуки важких моторів і тягачів, стукіт вантажів по металу і періодичне погримування багатотонних вантажних контейнерів на вибоїнах.

- Я спав і в гірших умовах, - сказав я.

- Сумніваюся, - сказала Інна, - але це досить люб’язно з вашого боку, сей.

Ми не лягали спати ще декілька годин. Замість цього ми сиділи поруч з настільною лампою і епізодично розмовляли. Інна розпитувала мене про Джейсона.

Я вирішив дозволити їй прочитати деякі з довгих записів, які друкував під час переходу Джейсона до Четвертого віку. Вона прочитала і сказала, що у неї склалося враження, ніби його перехід був менш важким, ніж мій.

- Ні, - сказав я. - Я просто вирішив не записувати деякі деталі.

- Але ти не згадуєш про його пам’ять! У нього не було ніяких втрат? Він не був цим стурбований?

- Він небагато говорив про це. Пам’ятаю, як одного разу він вийшов з однієї зі своїх напівсвідомих лихоманок і почав вимагати, щоб я задокументував його життя у записах:

- Запиши це для мене, Тай, - сказав він. - Це треба записати у випадку, якщо я забуду.