Спін

- Я припускаю, що його відношення до вас трохи змінилося, - сказав я, - з тої ночі на галявині. Як поживає Керол?

- Керол лікується з пляшки, як і раніше. Як щодо тебе? Як справи у вас з Моллі?

- Моллі пішла, - сказав я.

- Вийшла в магазин, чи…

- Ні. Ми розлучилися. Я не можу підшукати якогось милого евфемізму для цього випадку.

- Вибач, Тайлер.

- Дякую, але так було краще. Всі так говорять.

- У Саймона і у мене все гаразд, - сказала вона, хоча я і не запитував. - Церковні устави важкі для нього.

- Тобто церковна політика?

- Джордан Табернакль має якісь неприємності з законом. Я не змогла дізнатися про подробиці. Ми не брали безпосередньої участі, але Саймон переживає це досить важко. Ти впевнений, що у тебе все в в порядку? Твій голос звучить трохи хрипло.

- Я вилікуюсь, - сказав я.

У ранок перед днем виборів я упакував пару валіз (свіжий одяг, парочку книг у м’якій обкладинці, медичну аптечку), доїхав до котеджу Джейса і ми подалися у Вірджинію. Джейс був любителем якісних автомобілів, але нам треба було проїхати непомітно. Отже наш вибір зупинився на моїй Хонді, а не на його Порше. Між штатами дороги у ці дні не були безпечними. Президентство Гарланда було гарним часом для людей з доходами понад півмільйона доларів, але важким часом для всіх інших. Це було досить очевидно, судячи по дорозі, прокатних таблицях, закритих складах роздрібної торгівлі, по заповнених автомобілями автостоянках, в яких тепер жили постійно, по пустинних шосе у містечках, що існували на доходи від подорожніх і радіолокаторних пасток поліції. Попереджувальні знаки, розміщені поліцією штату, оголошували, - “НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЯ ПІСЛЯ НАСТАННЯ ТЕМРЯВИ” або “ПЕРЕВІРТЕ 911 НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ ОПЕРАТИВНОГО РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ”. Піратство на шосе скоротило обсяг руху малих транспортних засобів у два рази. Ми провели більшу частину дороги поміж вісімнадцятиколісних установок (деякі з них були в явно поганому стані), і вантажними автомобілями у зеленому камуфляжі, які як правило обслуговують різні військові бази.

Але ми не говорили про ці проблеми. Також ми не говорили про вибори, результат яких був відомий заздалегідь, - Ломакс переважав усіх, - двох основних і трьох невеликих конкуруючих кандидатів. Ми не говорили про лід, яким харчуються реплікатори Вун Нго Веня Цзябао, і ми, безумовно, не говорили про Еда Лайтона. Замість цього ми говорили про старі часи і хороші книги, і велику частину дороги ми не говорити взагалі. Я завантажив у пам’ять приладової панелі мелодії, протилежні джазу, і Джейсону сподобалось: Чарлі Паркер, Зелоніус Монк, Сонні Роллінз, - люди, які вже давно подолали відстань між вулицею і зірками.

Ми приїхали до Великого Будинку в сутінках.

Будинок був яскраво освітлений, великі вікна жовтого, як масло кольору у оточенні райдужних бризок світла. Надворі було холодно. Керол Лайтон зійшла з ганку назустріч автомобілю, її худе тіло захищав великий шарф і в’язані светри. Вона була майже тверезою, судячи з її природної, але трохи обережної ходи.

Джейсон повільно і обережно висів з пасажирського сидіння. Він був у стадії ремісії, або близько до неї в ці дні. Доклавши трохи зусиль, він міг зійти за нормального. Що мене здивувало, - як тільки ми прибули в Великий Будинок, він перестав робити над собою зусилля, щоб рухатися. Він одразу подався через будинок в їдальню. Службовці не були попереджені Керол, що ми приїдемо на кілька тижнів і не організували для нас кімнати, але кухар залишив кілька м’ясних страв і салатів з овочів у разі, якщо ми будемо голодні. Джейсон впав у крісло.

Керол і я приєдналися до нього. Керол помітно постаріла, як і моя мати перед смертю. Її волосся було таке рідке, що крізь нього було видно контури черепа, рожевого, як у мавпи, і коли я взяв її за руку, то відчув, що вона шорстка і суха. Щоки запали. Її очі були повні крихкої, нервової жвавості п’яниці, яка, принаймні тимчасово, протверезіла, і ще тримається на возі. Коли я сказав, що радий її бачити, вона сумно посміхнулася:

- Дякую, Тайлер. Я знаю, що жахливо виглядаю. Глорія Свенсон з бульвару Сансет. Не зовсім готова до зйомок крупним планом, спасибі за все. - Я не розумів, що вона мала на увазі. - Але я потерплю. Як Джейсон?

- Так як завжди, - сказав я.

- Ти вмієш гарно прибрехати. Але я знаю… Я не можу сказати, що знаю багато, але я знаю, що він хворий. Він сказав мені, що дуже. І я знаю, він надіється на тебе, що ти його вилікуєш. Деяким нестандартним, але ефективним препаратом. - Вона взяла мою руку і подивився мені в очі. - Вони справді ефективні, ці ліки, які ти хочеш йому вколоти?