Спін

- Шкода це чути.

- Вони загинули від великої повені кілька років тому. Погляньте на останній знімок. Це вид з тої ж точки, але після повені.

Жахливий шторм приніс опади на схили гір, що оточували долину в кінці довгого сухого сезону. Більша частина цього дощу наповнила пересохлі притоки Кіріолой. Терраформований Марс був в якомусь сенсі ще молодим світом, утворюючим несподівані гідрологічні цикли, і його поверхня швидко змінювалася, переносячи давній пил і реголіт за рахунок циркуляції води. Внаслідок раптового ураганного дощу утворилася суспензія з оксидів і червоного шламу, яка ринула вниз у долину, як лавина, руйнуючи сільське господарство долини, як вантажний поїзд.

Фото 4:

Наслідки повені. Від будинку Вуна залишилися фундамент і єдина вціліла стіна, як осколок глиняного посуду в хаотичній мішанині бруду, уламків і гірських порід. Віддалене місто на пагорбі виглядало вцілілим, але район родючих сільськогосподарських земель був повністю зруйнований. Крім блиску коричневої води на озері цей район Марса майже повернувся до свого попереднього стану, млявотекучого реголіту. Кілька вертольотів висіли над долиною, мабуть у пошуках тих, що вижили.

- Я провів день у передгір’ї з друзями і коли повернувся, застав це. Загинуло дуже багато людей, не тільки моя сім’я. Тому я тримаю ці чотири фотографії, щоб вони нагадували мені, звідки я родом. І чому я полетів.

- Це, мабуть, було нестерпно.

- Я примирився з цим. Настільки, наскільки міг. До того часу, як я залишив Марс, долина була відновлена. Не так, як раніше, звичайно. Але земля знову стала родючою, живою, продуктивною.

Це було все, що він, здавалося, хотів сказати про себе.

Я ще раз розглянув фотографії, нагадуючи собі, що я бачу. Не якийсь химерний проект CGI, а звичайні фотографії. Фотографії іншого світу. З Марса, планети, яка довго живила наші безрозсудні фантазії.

- Це не Берроуз, і, звичайно, не Уеллс, можливо, трохи Бредбері…

Вун насупив уже і так борознистий лоб.

- Мені дуже шкода, але я не знаю цих слів.

- Це письменники. Письменники фантастики, які писали про вашу планету.

Після того як я поділився ідеєю, що деякі автори уявляли собі живий Марс задовго до його фактичного терраформування, - Вун був зачарований.

- Чи можливо для мене прочитати ці книги? І обговорити їх наступного разу, коли ви відвідаєте мене?

- Із задоволенням. Ви впевнені, що зможете знайти на це час? Там чекають керівники держави, яким би дуже хотілося поговорити з вами.

- Я впевнений, що знайду час. Вони можуть почекати.

Я сказав йому, що з нетерпінням чекатиму зустрічі.

Повертаючись додому, я заїхав у букіністичний магазин і вранці передав мовчазній охороні пакунок книг у м’якій обкладинці. Війна світів, Принцеса Марса, Марсіанські хроніки, Чужинець у чужій країні, Червоний Марс.