Спін

- Ти кудись виходив?

- Просто дзвонив.

- Щось важливе?

- Ні.

- Перевірка стану пацієнта?

- Щось таке - сказав я.

Через кілька днів Джейс організував мені зустріч з Вун Нго Веном у власних апартаментах Вена в Перигелії.

Марсіанський посол жив у кімнаті, яку він обставив меблями на свій смак, вибравши їх з каталогів. Меблі були легкі, плетені, низькі. Простий килим вкривав лінолеум підлоги. Комп’ютерний термінал стояв на простому столі з сирої соснової дошки. За ним стояли книжкові шафи, щоб до них можна було дотягнутися від столу. Мабуть марсіанин оформляв своє житло по каталогу для молодих студентів.

Я приніс Вуну медичні статті, які він хотів переглянути: пару книжок по етіології і лікуванні розсіяного склерозу, а також ряд матеріалів по АМS. AMS, в сучасному розумінні, не був склерозом взагалі; це була повністю інша хвороба, генетичне захворювання з MS-подібними симптомами і схожою деградацією мієлінових оболонок, які захищають людську нервову тканину. AMS виділявся своєю тяжкістю, швидким прогресуванням і резистентністю до стандартної терапії. Вун сказав, що він не знайомий з назвою, але пошукає у своєму архіві подібну інформацію.

Я подякував йому, але висловив очевидне заперечення: він не лікар, а марсіанська фізіологія помітно відрізняється, і навіть якщо він знайде відповідну терапію, чи буде вона працювати у випадку з Джейсоном?

- Ми не настільки відрізняємося, як ви думаєте. Одна з перших речей, яку ми зробили, це упорядкували свій геном. Але введені зміни були дуже незначні.

- Я не хотів би, щоб ви стали злочинцем.

- Я не ображаюся. Сто тисяч років довгої розлуки, - це досить довгий строк для того, що біологи називають подією видоутворення. Хоч це і відбулося, тим не менше, наші види повністю можуть схрещуватися. Очевидною відмінністю між нами є лише поверхневі адаптації до більш холодного і сухого клімату.

Він говорив з владною впевненістю, що не гармоніювала з його низьким зростом. Голос зробився вище, ніж зазвичай, але у ньому не було нічого від неповнолітнього; це був ритмічний, майже жіночий голос, який часто притаманий державним діячам.

- Навіть якщо це так, - сказав я, - потенційно існують юридичні проблеми, якщо ми говоримо про терапію, яка не пройшла через офіційне затвердження FDA.

- Я не думаю, що Джейсон може дозволити собі почекати на офіційне затвердження. Його хвороба не буде чекати, так чи інакше… - тут Вун підняв руку, щоб попередити мої подальші заперечення. - Дозвольте мені почитати те, що ви принесли. Тоді ми обговоримо цю проблему знову.

Потім, змінивши голос, він попросив мене залишитися і поговорити. Я був задоволений. Незважаючи на його дивацтва, було щось заспокійливе у його присутності, якась легкість, що передавалася іншим як інфекція. Він відкинувся на спинку негабаритного плетеного крісла, бовтаючи ногами, і з явним захопленням прослухав швидкий начерк мого життя. Він задав кілька питань стосовно Діани (Джейсон не розповідав йому багато про свою сім’ю) і трохи більше про медичну освіту (концепція розтину трупів була новою для нього, і він здригнувся, коли я описав її для більшості подібних випадків).

Зрештою, коли я запитав його про його власне життя, він покопирсався у маленькій сірій сумочці, яку завжди носив з собою і витяг серію віддрукованих фотографій, які він привіз з собою у цифровому виді. Чотири фотографії Марса.

- Лише чотири?

Він знизав плечима.