Вихор

3.

Поки ми пливли на південь, Вокс розіслав флоти безпілотних літаків, які знімали карту континентів Землі у більш дрібому масштабі. Дрони вилітали за верхню межу атмосфери, як космічні апарати, і їхні камери і датчики були досить чутливі, щоб проникати крізь постійний саван димки у повітрі.

Вони були запрограмовані шукати будь-які докази людської діяльності, у минулому чи сьогодні. По-перше, всі вони знайшли руїни, які були мертві. Я вговорив Оскара дати мені продивитися зображення ретрансльовані до Вокса, але відео було туманним і неінформативним. Багато останніх людських міст були побудовані в холодних землях північної півкулі (місць, про які я досі думав, як про Росію, Скандинавію чи Канаду), але вони були покинуті тисячі років тому. Все, що залишилося, це слабкі обриси доріг і фундаментів, чи плями на однорідній поверхні приполярних пустель.

Я читав у книгах про історію переселення земної цивілізації. Подаючи його так, ніби евакуація відбувалася систематично і планово, але правда була набагато грубіша. Навіть величезна кількість біженців, які наводнили Екваторію через Арку, становили лише частину населення планети. Решта просто померли протягом кількох століть виснажливого і прогресуючого зубожіння. Частина померла від голоду, культури не родили, орні землі скорочувалися, частина померла від асфіксії, коли анаеробні бактерії загинули в зацвілому океани і повітря стало отруйним. Сірководень, який просочувався на сушу стерилізував прибережні рівнини і дельти річок; Потім, невблаганно, протягом десятиліть, внутрішні землі також піддалися ерозії. Масивні пожежі прокотилася по спустошених лісах, додавши тонни звільненого вуглецю в атмосферу. Слідом за десятиліттями неосвітленого холоду такими ж десятиліттями температура зростала, клімат почав коливатися, як тріснутий дзвін.

Спусковий гачок був натиснутий приблизно у той час коли я народився, сказав Оскар. До того людство уже спалило більшу частину вуглецю, накопиченого на Землі, у вигляді нафти, вугілля та природного газу, а також лісів, що було дуже погано. Але відкриття нафтових родовищ в пустелях Екваторії, дешева легка малосірчиста нафта, яка легко добувалася та імпортувалася по морю через Арку гіпотетиків підписали планеті смертний вирок. Можливо, ми могли б спалити всі наші власні поклади вугілля і пережити наслідки, але сумарна дія енергоресурсів двох світів по викиду СО2 в атмосферу потопили будь-які мислимі захисні механізми.

Я сказав, що те, як Оскар змальовує нас, звучить досить безглуздо. Ні, сказав він. Це сумно, але цілком зрозуміло. Десять мільярдів чоловік без будь-якого коркового або лімбічного сполучень попросту діяли, щоб максимізувати їх індивідуальні благополуччя. Дехто з них думав про довгострокові наслідки, але що вони могли вдіяти? У них не було надійного механізму, за допомогою якого вони могли б думати або діяти колективно. Звинувачувати людей у смерті власної екосфери має такий же сенс, як звинувачувати молекули води у цунамі.

Можливо й так. Але це пригнічувало мене, і я не приховував цього. Якщо я хотів, щоб Оскар довіряв мені, я повинен був дозволяти йому бачити мої почуття. Деякі з них.

Він сказав, що я повинен спробувати поглянути на проблему через призму часу. Смерть цього світу, всієї екосфери, була закінченим фактом в даний час. І коли Вокс досягне своєї мети, почнеться нова ера, - ера, у якій людство буде консолідоване з майстрами арок на рівноправній основі.

- Багато чого буде видно чіткіше, пане Фіндлі. Стануть можливими чудеса. Ви це побачите. Вам пощастило, що ви на борту Вокса в такий час.

- Ви справді вірите у це?

- Так, звичайно.

- На основі декількох пророцтв?

- На основі розрахунків і висновків основоположників Вокса. Цих розрахунків було досить, щоб провести нас через океани десятків світів. І зрештю привести нас на Землю.

- Мертву планету.

Він посміхнувся. Оскар приберіг самородок інформації, як фокусник, що чекає слушного моменту, щоб витягнути паперову квітку зі свого рукава.

- Не зовсім мертву. У нас є нові дані з Антарктиди. Дивіться.

Він показав мені ще один фрагмент відео. Як і інші, він був зафіксовний з точки над тропосфероюі; як і всі інші, його було важко інтерпретувати. На перший погляд здавалося, що дрон показує ще одну ділянку загальної пустелі, у тій частині світу, яка в мій час була покрита льодом. Я, можливо, помітив би хіба що валуни або камінці: масштаб був вказаний в символах, які я не міг прочитати. Але в центрі зображення був сплеск регулярності, і вирішивши стабілізувати зображення, дрон підлетів ближче. Там дійсно була якась структура. Туман затемнював квадрати і прямокутники, запорошені пастельними тонами. Деякі з цих об’єктів, сказав Оскар, були розміром майже як Вокс-коре. І вони не були зруйнованими або покинутими будівлями, не в звичайному сенсі. Це стало більш очевидним, коли дрон звузив огляд до вузької області, - деякі з структур залишили довгі, лінійні сліди в пилюці Антарктики. Вони були мобільні.

- Ми вважаємо що ці структури створені гіпотетиками, - м’яко сказав Оскар.

Я подумав що він має рацію. Структури не виглядали такими, які могли збудувати люди. Але відео різко зникло у процесі наближення. Сенсори безпілотного літака вийшли з ладу, пояснив Оскар. Туди відправили ще кілька дронів, але вони теж вийшли з ладу. Оскар вирішив інтерпретувати факт відмови дронів оптимістично.

- Очевидно що гіпотетики присутні на Землі. Також ясно, що вони зареєстрували присутність безпілотних дронів і не хочуть контактувати з ними. Це приводить нас до неминучого висновку, що вони знають про нас. - Його усмішка була широкою і безтурботною. - Вони знають, що ми пливемо, пане Фіндлі. І я вважаю, що вони чекають нашого прибуття.