Вихор

Погода була такою, що було занадто легко уявити, що анаеробні бактерії розквітають в глибинах моря, як у сценарії Судного Дня, записаного Орріном. У Перській затоці, Сандра чула, уже була глибоководна безкиснева зона, що розширювалася щоліта. Креветковий бізнес з тих пір вичерпався і перейшов в інші місця.

Небо мало похмурий відтінок синього. Як і вчора, як і позавчора, кольорова капуста хмар переслідувала горизонт, але не приносила полегшення. Коли вона відкрила двері своєї машини, та випустила порив підсмаженого повітря, що пах розплавленим пластиком. Вона постояла деякий час, дозволяючи слабкому вітерцю охолодити салон.

Коли вона нарешті сіла, то зрозуміла, що їй нікуди було їхати. Може зателефонувати Бозе? Але вона все ще думала про те, що він розказав їй про себе, перш ніж вона покинула його квартиру сьогодні вранці. Я думаю, ви повинні знати це про мене, перш ніж іти далі, сказав він. Перш за все їй був необхідний деякий час, щоб подумати.

Таким чином, вона зробила те, що робила майже завжди, коли мала незаплановий вільний час і проблеми: вона поїхала у район, що звався Живі Дуби, щоб побачити свого брата Кайла.

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

ІСТОРІЯ ТУКА

1.

Розмова з Елісон залишила більше запитань, ніж відповідей, але що було найважливіше: - наскільки успішно я міг збрехати?

Я набрехав більше, ніж кілька людей протягом свого життя, з хороших і поганих причин. Були істини, якими я не хотів ділитися, і досить часто я змінював їх в історіях. Але я не вважав себе природженим брехуном, і це було сумно, тому що тоді я міг би стати підприємцем. Брехня, яку вони розповідають - це брехня, яку потрібно підтримувати в будь-яку хвилину, а в ідеалі навіть уві сні, - це стрижень, на якому збалансовані їхні ф’ючерси.

Вокс стійко прогресував до Антарктиди, розвинувши досить хорошу швидкість, як для плавучого острова з населенням близько кількох мільйонів душ. Ще двічі я ходив з Елісон до високої вежі Вокс-коре, щоб обговорити те, що ми не могли обговорювати внизу, і кожного разу вид був одинаковий, той же зруйнований пустир, і плавання у тому ж знебарвленому морі. Дні ставали довшими, в цих широтах було літо, і сонце обіймало горизонт, ніби боялося бути відв’язаним від нього. Наскільки нам було відомо, Вокс був єдиним місцем на Землі, де були люди. Я не обговорював це з Елісон, але можливо усвідомлення цієї самотності було причиною, яка зблизила нас.

Я поставив собі завдання вивчити рівні міста і переходи. У Вокс-коре були розмежовані державні та приватні сектори, але я навчився розпізнавати ознаки, які відрізняли будинки від гуртожитків та гуртожитки від місць зустрічей. Я навіть вивчив кілька слів воксіш-мовою, достатньо, щоб мене розуміли на місцевих ринках, - хоча, якщо я хотів купити який-небудь елемент живлення, або одне з мідних намист, які чоловіки-воксити носили як прикраси, мені було необхідно повідомити Оскара для завершення обміну в Мережі. Я домовився, щоб моє волосся підстригли в стилі вокситів, і незабаром я міг зійти (або так казала Елісон), за воксита, якщо дивитися здалеку. Зблизька, звичайно завдяки Мережі, громадяни ніколи не плутати мене з кимось іншим.

Почуття взаємності працювало в обох напрямках. Дивлячись з деякої відстані, це була громада, як і будь-яка інша, яка складалася з чоловіків і жінок, які працювали на своїх робочих місцях, виховували дітей і робили всі інші передбачувані речі, які роблять люди. Будучи серед них, однак, ви могли б відчути, що Мережа працює як річка позаду їхніх очей. Ентузіазм і розчарування хитали їх в унісон, як вітер розчісує поле пшениці. І з часом, коли проходили дні, невидимий вітер ставав більш поривчастим і дедалі сильнішим.

Я знав, що Елісон хотіла від мене. І знав, що це може бути нашою єдиною надією на виживання. Але найважче було приховати від неї свій страх: страх від того, що я повинен був зробити і страх від того, чого це може мені коштувати.

2.

Оскар абсолютно не довіряв Елісон. Він вважав її зрадником і не соромився говорити це. Але Оскар був адміністратором, відповідальним за нас, і для нашого плану, щоб домогтися успіху, він повинен був довіряти одному з нас, хоча б деякою мірою. Так що я почав робити певні кроки, щоб культивувати цю довіру. Я почав питати його поради, навіть якщо Елісон вже сказала свою думку. Я підійшов до нього з питаннями про історію книг, які я читав. Я був відсторонений і трохи скептичний, - це було те, чого він очікував. Але він був готовий зробити все що потрібно, щоб отримати слова подяки зараз і потім. Я думаю, що він вважав, що в кінцевому підсумку зможе прилучити мене до релігії вокситів, що була або стала причиною теперішньої ситуації з Воксом.

Перевагою Оскара в цьому поєдинку була Мережа: його всюдисущі очі і його повноваження. Моя перевага полягала в тому, що я не був у Мережі і Вокс не був мені рідним, що робило мене трохи непередбачуваним. Тому, коли я вперше попросив побачення з Ісааком Двалі, Оскар був здивований, але готовий співпрацювати. І коли я наполіг на тому, щоби зі мною була Елісон, Оскар заскреготів зубами, але погодився.

Виявилося, що Ісаак був недалеко від номерів, де оселилися ми з Елісон. Він лікувався в лікарні за пару коридорів далі по кормі від нас, і Оскар повів нас туди, не звертаючи уваги на косі погляди медичних працівників, коли ми зайшли у лікарню. Він попередив мене, не в перший раз, що травми Ісаака були серйозними і що я можливо буду в шоці від того що побачу.

- Я бачив багато чого, - сказав я йому. - І мене не так легко шокувати.

Я сказав це, не знаючи, що побачу.

Ісаак не був під охороною, але він був під постійним наглядом медичного персоналу, і Оскар провів консультації і заспокоїв декого з цього стада, перш ніж ми, нарешті, зайшли в кімнату, в якій він лежав в оточенні машин, що підтримували його життя.