Вихор

- Ви очікуєте, що ситуація погіршиться?

- Якщо припустити, що Вокс не знайде дверей до раю в Антарктиді, на які він сподівається, тоді справді буде погіршення. Ідея злиття Вокса з гіпотетиками є основоположною у цій вірі. Це причина, через яку Вокс ще існує. Це обіцянка, яку ми давали при народженні, з вмонтованими вузлами. Для інакомислення ніколи не було ніякої можливості, його б не потерпіли. Але зараз…

- Ти проти загальної правди.

- Це так. Я не одна з них більше.

- Я знаю. Мені дуже шкода.

- Регата в Антарктиду є актом відчаю, і лише відстрочкою неминучого.

- Гаразд, якщо така реальність настане, - рано чи пізно, - то що буде? Хаос, анархія, кров на вулицях?

Я була вокситкою у достатній мірі, щоб відчувати сором при відповіді на це питання.

- Були й інші культові лімбічні громади в минулому, і, коли вони не… - ну, це некрасиво. Страх і розчарування посилювалися у Мережі до точки саморуйнування. Люди звинувачували сусідів, членів своїх сімей, в кінцевому рахунку самих себе. - Поблизу не було нікого, хто міг би почути нас, але я знизила голос. - Соціальна криза, з можливим закінченням життя загальним самогубством. Зрештою голод при відмові систем харчування. І ніхто не може відмовитися. Неможливо просто переналаштувати пророцтва або вибрати інший об’єкт для віри, - це означатиме протиріччя з Корифеєм.

Я бачила натяки на кризу вже сьогодні, коли ми подорожували містом - загальну похмурість, занадто тонка різниця для Тука, адже він не жив у Воксі раніше, але для мене це виглядало, як звук грому і зростання вітру.

- І немає ніякого способу захистити себе?

- Немає, якщо ми залишимося тут, ні.

- І нікуди йти, навіть якщо б ми мали вихід. Христос з тобою, Елісон. - Він не міг перестати дивитося на строкатий горизонт і гниючий ліс. - Це була дуже приємна планета, колись давно.

Я підійшла до нього ближче, тому що ми прийшли до суті питання.

- Слухай. На Воксі є літаки, що можуть пролетіти від полюса до полюса без дозаправки. І тому що ти Верхній, Арка відкриється для нас. Ми можемо залишити Землю. Якщо ми будемо уважні і нам пощастить, ми повернемося на Екваторію.

А на Екваторії ми можемо здатися древнім ворогам Вокса, людям, які кинули на Вокс ядерну бомбу в спробі запобігти нашому контакту з гіпотетиками. У коркових демократіях зневажали і боялися Вокс, але я сподівалася, що вони не відмовляться прийняти пару серйозних біженців. Вони можуть навіть допомогти нам зробити подорож з Екваторії в один із світів кільця, де ми могли б прожити решту свого життя.

Тук кинув на мене важкий погляд.

- Ти зможеш полетіти на такому літаку?

- Ні, - сказала я. - Але ти зможеш.

*