Вихор

*

Мене звуть Оррін Мазер, і я працюю в теплиці в Ларамі, штат Вайомінг.

У теплиці чи розпліднику, де я працюю, є проходи між рослинами і столами для розсади. Ними ви можете дістатися з одного місця в інше. Також так працюють на заводах, не виходячи на них. Де всі шляхи з’єднуються один з одним. Ви можете йти по цих шляхах, переходячи з одного на інший. Все має початок і кінець.

Я вірю, що народився з цими мріями або спогадами про Тука Фіндлі, Елісон Перл та Ісаака Двалі. Які дуже турбували мене, коли я був молодим. Вони приходили до мене, як видіння. Вони пролітали через мене як вітер, як любила говорити моя сестра Аріель.

Ось чому я раптово поїхав у Х’юстон, сівши на автобус. Ось чому я записав мої мрії на ноутбук.

Події в Х’юстоні відбувалися трохи не так, як я очікував. (Як ви знаєте, докторе Коул, і я очікую, що ви будете єдиним, хто читав ці сторінки, якщо ви не показували їх офіцеру Бозе, хоча не буде нічого страшного, якщо ви робите це.) Я вважаю, що пішов іншим шляхом, відмінним від того, про який написав. Я ніколи не грабував ніяких магазинів, наприклад. Хоча думаю, що міг би. Бог знає, що я був голодним і досить злим, час від часу. Але всякий раз, коли я відчував, що хтось робить мені боляче, я думав про Тука Фіндлі і палаючого чоловіка (яким був я!), І жахався, що ношу передбачення смерті, можливо іншої людини.

Я працюю в теплиці в основному в нічний час, але вони тримають освітлення весь час. Це як будинок, де завжди опівдні в сонячний день. Мені подобається вологість в повітрі і запах зростаючих рослин, навіть різкий запах хімічного добрива. Ви пам’ятаєте квіти за вікном моєї кімнати в Державній опіці, докторе Коул? “Райський птах”, як ви сказали, коли я запитав. Вони виглядають як птахи з одним оком, але насправді вони інші. І вони не підглядають. Вони тільки те, що час і природа зробила з них.

Ми не вирощуємо таких квітів в теплиці, де я працюю. Але я пам’ятаю, які вони на вигляд, досить добре. Вони дійсно виглядають як птахи, хіба не так?

*

Я не вірю, що напишу до вас знову, д-ре Коул. Будь-ласка, не сприймайте це неправильно. Це тільки тому, що я хочу залишити ці неприємні речі позаду мене.

Друзі офіцера Бозе, з якими мене познайомили, були практичними і діловими. Вони знайшли мені цю роботу, і Аріель, і де мені жити. Вони хороші люди, навіть якщо те що вони роблять трохи поза законом. Вони не є злочинцями точно. Просто вони думають, що можуть придумати кращий спосіб життя.

Можливо, їм вдасться це зробити. Якщо вони це зроблять, можливо, світ не стане таким безплідним і отруйним, як я написав у своїх мріях. Я сподіваюся, що буде не так.

Я не знаю, звичайно. Але ви можете довіряти цим людям, докторе Коул.

І я знаю, що ви довіряєте офіцеру Бозе. Він допоміг мені, хоч і не повинен був цього робити. Він хороша людина, я вважаю.

Я дякую йому, і я дякую вам з тієї ж причини.

Це все, що я хотів написати. Я повинен бігти на роботу.

Не чекайте, що я вам ще напишу.

Аріель шле вам найкращі побажання, і просить мене, щоб я сказав вам, що у Х’юстоні до чорта жарко.

Оррін Мазер

Ларамі, штат Вайомінг