TextBook 12
Такий був цей Конвент, що потребує якоїсь особливої міри, щоб осягнути його. Укріплений табір людства, атакований усіма темними силами, сторожовий вогонь обложеної армії ідей, величезний бівуак розумів на краю безодні. Ніщо в історії не можна порівняти з цим зборищем людей, що було воднораз сенатом і бидлом, ареопагом і площею, трибуналом і підсудним.
Конвент завжди йшов за вітром. Але цей вітер віяв з уст народу і був подихам бога.
І нині, через вісімдесят років, щоразу, коли перед мисленим поглядом людини — історика чи філософа, однаково, — постає Конвент, ця людина спиняється в задумі. Не можна не бути уважним до цього великого походу тіней.
II. МАРАТ ЗА КУЛІСАМИ
На другий день після побачення на вулиці Паон, Марат, як і сказав напередодні Сімонні Еврар, пішов у Конвент.
Серед членів Конвенту був маркіз Луї де-Монто, пристрасний прихильник Марата, той, що пізніше підніс Конвентові годинник з бюстом Марата.
У ту хвилину, коли Марат входив у будинок Конвенту, до Монто підійшов Шабо.
— Слухай-но, колишній… — почав він.
Монто підвів очі:
— Чому ти називаєш мене колишнім?
— Бо ж ти такий і є.
— Я?
— Ти ж був маркізом?
— Ніколи.
— Он як?
— Батько мій був солдатом, дід — ткачем.
— Співай це комусь іншому, Монто!
— Я не Монто.
— То як же ти звешся?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА В ПАРИЖІ“ на сторінці 28. Приємного читання.