— Он як!
— За аристократом, як ти…
— Я не аристократ, — сказав Монто.
— Священику…
— Як ти.
— Я не священик, — сказав Шабо.
Обидва засміялися.
— Розкажи як слід цей анекдот, — сказав Монто.
— Ось у чому річ. Священика, на ім’я Сімурден, відряджають з необмеженими повноваженнями, щоб він був при віконті на ім’я Говен. Цей віконт командує експедиційною колоною Побережної армії. Завдання в тому, щоб не дати аристократові шахраювати, а священикові — зраджувати.
— Це дуже просто, — озвався Монто. — Треба тільки напустити на них смерть.
— Я й прийшов для цього, — сказав Марат.
Розмовники обернулись.
— Добридень, Марат, — сказав Шабо, — ти рідко буваєш на наших засіданнях.
— Мій лікар приписав мені ванни.
— З ваннами треба бути обережним, — сказав Шабо. — Сенека вмер у ванні.
Марат усміхнувся:
— Тут, Шабо, немає Нерона.
— Зате тут є ти, — почувся біля них грубий голос.
Це був Дантон, що проходив до своєї лави.
Марат навіть не обернувся. Він нахилився до Монто та Шабо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА В ПАРИЖІ“ на сторінці 32. Приємного читання.