TextBook — Веду своїх малят.
— Куди?
— Куди очі дивляться.
— Де ти спиш?
— На землі.
— Що ти їси?
— Нічого.
Сержант, підсмикнувши вуса аж до носа, скорчив гримасу, що надала його обличчю войовничого виразу.
— Нічого?
— Ну, терен, торішню ожину, як де лишилась, паростки папороті.
— Так. Це все одно, що нічого.
Старший хлопець, здавалося, розумів, про що йдеться.
— Я хочу їсти, — сказав він.
Сержант витяг з кишені шматок солдатського хліба і простягнув матері. Мати розломила його надвоє і дала дітям. Малі жадібно заходилися жувати.
— А для себе не лишила, — пробурчав сержант.
— Бо не голодна, — сказав солдат.
— Бо мати, — мовив сержант.
Діти перестали їсти.
— Пити, — сказав один.
— Пити, — повторив другий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША НА МОРІ“ на сторінці 10. Приємного читання.