Навіщо дід таке каже! Чому забув він про братів-апостолів і Сегареллі, про фра Дольчіно і Маргариту Тренкську, — і про всіх інших відважних лицарів, яких прозвали єретиками?
— Про цих не мовиться, — усміхнувся крамар. Його тішило, що хлопець так чіпко запам’ятав хороших людей.
Клаус похнюпився. Мовчав і Йозеф.
Сонце вже давно звернуло на спадень. Мандрівники прискорили ходу: попереду ще виднівся ліс, який треба перейти до вечора. Заним — село Вітряне.
Раптом парубійко спитав:
— Як ви, Йозефе, гадаєте: люди добрі чи злі?
Старий відповів не зразу. Він довго дивився поперед себе, а перегодом пильно глянув на супутника, мов бажав прочитати на його обличчі враження від того, що скаже.
— Одні лихі, інші дурні. А чи погані? Так, погані всі!
— Неправда! — спалахнув хлопець.
— І все ж воно так. Люди — це лихі або дурні тварюки. Не віриш мені, старому, тоді зачекай, сам переконаєшся.
— А ви? Тоді й ви погані!
— І я теж, — погодився Йозеф. — Ох, теж, теж!..
Пришалілий і здивований Клаус трішки відстав й лячно зиркав на дідугана. Той більше не вважав на хлопця, а дивився похмуро вперед і чимчикував далі, витягнувши голову і зігнувшись під вагою короба.
Прибувши до міста, вони розійшлись. Клаус радів з цього, бо дід уже настобрид йому.
У Вісмарі був ярмарок. Зачарований юнак блукав численними вулицями і милувався міцними ошатними будинками, що тісненько тулились один до одного, могутніми церквами і насамперед кораблями в гавані. Скрізь — робота й метушня. Вантажники носили важчезні лантухи на могутній вітрильник, де на головній щоглі майоріло барвисте знамено. Клаус на хвильку занімів з подиву: скільки такенних міхів поглинає черево оцього судна! А вантажники їх несли й несли без упину.
Кривими вулицями без кінця і краю тяглися вози, йшли селяни з великими кошелями та паками на плечах. Притримуючи широкого меча за поясом, прогарцював пихатий панок з міської ратуші і метнув зловісний погляд на Клауса.
Ось хлопець зачув пісню, якої співали в Дортені на Ельбі, коли він жив там серед селян:
Їдуть люди звідусіль:
З хуторів, великих сіл,
Гомін, говір, гам і спів,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брати-віталійці» автора Віллі Бредель на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Юний Мандрівник“ на сторінці 4. Приємного читання.