Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

«Калаш» за плечима… а сам — як грибок.

— «Здоров, парубище!» — «Ану не чіпай-но!»

— «Який же ти грізний, по правді скажу!

А звідки валюта?» — «Із банку, звичайно.

Там батько грабує, а я от вожу».

(Із лісу лунали удари по пиці

І крики «Віддайте ну хоч би труси!»)

— «А, он воно що! А як звуть тебе?»

— «Власом!»

— «Котрий тобі рік?» — «Та вже сьомий пішов!

Ну, мертва!» — хлоп’ятко промовило басом,

Застрелило дядька і рушило знов.

Підійшла Вайда. Вона засмучена. Її теж ніхто не привітав із 8 Березня. Я втішила подругу:

— Можу тебе ощасливити! З тобою віталися сьогодні?

— Так, — відчужено відповіла дівчина.

— А зі мною й привітатися «забули»! Які тут подарунки?! Тож я — попереду тебе! Можу похвалитися!

І Вайда нарешті розсміялась.

Купила булку хліба та банку кільки. Буде неабияка вечеря!

Будур

Слухаю музику на плеєрі. «Enigma».