Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Ми торгували. І траплялись історії. Я їх записувала.

Ми зустріли росіянку Інгу — вона торгує журналами. Клейончастий дах над її столом протікав, і вона пішла торгувати до росіянки Ані, яка торгує пачками чаю біля Біржі. В обох чоловіки чеченці. Біржею називають будинок неподалік ринку. Там продається зброя в магазині «Мисливець і рибалка». Говорять, що можна купити пістолет або автомат, але я дивилась і ніде не бачила. Мабуть, можна купити, якщо знати в кого. Навколо Біржі крамарі продають товари: хліб, масло, сукні й цигарки. Після «переселення» Інга вирішила купити собі теплі шкарпетки й попрохала мене постежити за її столом із журналами. Я погодилась.

Історія № 1. До столика підійшли двоє: літня чеченка й доларовик — чоловік, який обмінює гроші. Вони спитали дозволу скористатися краєм стола під навісом. Я, зрозуміло, не заперечила старшим. І от на моїх очах стара жінка витягає з торби пачки грошей, перев’язані гумками. Знаєш, скільки там було? Мільйон! Я вперше в житті бачила стільки грошей!

Я спитала жінку:

— Ви так прийшли? Ви без охорони?!

У відповідь бабуся показала мені піку своєї парасольки й каже:

— Я от спеціально залізний кінець наточила. Як дам злодієві в лоб!

Сама вона виглядала худою і була вдягнена, як бомж. Потім узялася лаяти дядька-доларовика:

— Ти чому з гумками необережно поводишся?! Я їх щодня купувати не можу!

Сама склала долари у великий прозорий пакет за 1 рубль (так, що все було видно) і пішла. Ми гадали: звідкіля стільки грошей?!

Історія № 2. Тільки-но таємнича бабуся пішла, з’явилися двоє парубків. Чеченці. У мене вони нічого питати не стали, а мовчки підійшли до стола під навісом, і один другому відрахував 10 000 доларів. Після чого вони потисли один одному руки зі словами: «Ти мій брат!» і «Хай воздасть тобі Аллах». Раптом той, який одержав гроші, задумався:

— Чекай-но, ти ж мені ще п’ять рублів винен!

— Як?! — щиро здивувався другий. — Адже ти щойно 10 000 доларів одержав!

— А ти що, забув?! Ти в мене навесні позичав! На морозиво!

Порився «брат» у кишені. Віддав йому монетку.

Історія № 3. Навпроти стола Інги кафе. Двері відчинені. Мені видно двох молодих хлопців. Вихованих. Вони сидять і чемно розмовляють.

Записую їхню бесіду. Перший:

— Мені винен один хлопець і не віддає. Погано робить.

Другий:

— Ти нічого не зробив?