Розділ «Стівен Кінг, Пітер Страуб Талісман»

Тоді Джек збагнув іще дещо: на захід звідси проводилися перші тести — саме там, на башті, підвісили, а тоді й підірвали прототип бомби, яку потім скинули на Хіросіму. Ще там збудували справжнісіньке містечко, яке населили манекенами і яке той вибух знищив, аби військові могли більш-менш зрозуміти, які наслідки має ядерний вибух і до чого насправді призведе вогняний смерч. Зрештою, вони повернулися в Юту та Неваду, на справжні Американські Території, і повторили ці тести вже під землею. Джек знав, що там простягаються безкраї обшири державної землі з безліччю пагорбів та пригірків зі скелястими пустирями і бомби — це далеко не все, що вони там досліджували.

Скільки такого гівна Слоут перенесе сюди, якщо королева помре? Скільки такого гівна він уже переніс? Ця залізнична станція — частина системи доставки?

— Ви маєте поганий вигляд, мій Володарю, взагалі кепський. Ви білий, як простирадло. Закладаюся, тако воно і є!

— Усе гаразд, — повільно вимовив Джек. — Сідай. Продовжуй розповідати. І розкури люльку, бо вона вже згасла.

Андерс дістав люльку з рота, розкурив її і знову перевів погляд із Джека на вікно… тепер його обличчя було не просто похмурим — воно наповнилося страхом.

— Але дуже скоро, гадаю, я дізнаюся, які з історій правдиві.

— Тобто?

— Завтра з першими променями сонця я помандрую через Закляті Землі, — відповів Андерс. — Я поведу диявольську машину Морґана з Орріса, що зараз стоїть у сараї, через Закляті Землі. І тільки Бог знає, які диявольські механізми я візьму із собою.

Джек витріщився на нього, серце його забилося швидше, кров ударила в голову.

— Куди? Наскільки далеко? До океану? До великої води?

Андерс повільно кивнув.

— Еге ж. До води. І… — голос його понизився, обернувся на безсилий шепіт. Погляд знову повернувся до темних вікон, наче він боявся, що якийсь невідомий монстр причаївся там і спостерігає й ловить кожне його слово. — І там Морґан зустріне мене, і ми віднесемо його добро.

— Куди? — запитав Джек.

— До Чорного Готелю, — завершив Андерс тихим, сповненим тремтіння голосом.

Джекові враз захотілося зайтися диким реготом. Чорний Готель — звучить, як назва похмурого містичного роману. Хоча… хоча… це ж усе почалося в готелі, так? «Альгамбра» в Нью-Гемпширі, на березі Атлантичного океану. Може, тепер є інший готель, таке ж вікторіанське громаддя на березі Тихого океану? Може, там і має завершитися його довга дивна мандрівка? У якомусь аналозі «Альгамбри» з паршивим парком розваг неподалік? Ця думка була до страшного переконливою. Якимось дивним, але незаперечним чином вона поєднувалася з ідеєю Двійників і Двоякості…

— Чому ти так на мене дивишся, мій Володарю?

Голос Андерса був схвильованим і засмученим. Джек швидко відвів погляд.

— Вибач. Я просто замислився.

Він підбадьорливо всміхнувся, і колишній наглядач стайні спробував відповісти йому тим самим.

— І я хочу, щоб ти перестав мене так називати.